Архів позначки: каленик лисюк

Василь Гренджа-Донський: 14 березня 1939, ч. 1

Скоро зрання, біля 6-ої години, розбудили мене вистріли з рушниць і вибухи гранат. Я відчинив вікно і побачив, що попід паркани та поза хати криються чеські вояки і стріляють на будинок головної команди ОНОКС.

Нашвидко одягнувся і вискочив на вулицю, але наша вулиця була обсаджена чеським військом, пробитись було неможливо.

Якраз вулицею бігав молодий Лисюк. Я гукнув на нього, нехай входить до хати, бо вояки його не перепустять, але він заявив, що мусить фільмувати. Він пробіг вулицею і подався на загороди.

Повний текст статті “Василь Гренджа-Донський: 14 березня 1939, ч. 1” »

Каленик Лисюк: спогад про Карпатську Україну 1939 року

Коли повстала Карпатська Україна до творення життя, то у кожного українця радісно забилося серце. Відчув і я ту радість та рішив відвідати той клаптик України, який мав бути початком будучої Соборної України.

Повний текст статті “Каленик Лисюк: спогад про Карпатську Україну 1939 року” »

Трагедія Карпатської України, Каленик Лисюк, 1939

Жанр: документальний фільм
Режисер: Каленик Лисюк

Сюжет:
Це унікальне відео показує хроніку подій проголошення Карпатської України. Унікальність його полягає в тому, що жодне інше проголошення будь-яких українських республік у першій половині ХХ ст не було відзнято на камеру. Для цього пан Лисюк спеціально прибув із США разом із сином у 1939 році в Хуст із Америки. Він зазняв проголошення самої держави Карпатська Україна та бої між січовиками та гортійцями. Ним же і було змонтований кінцевий вигляд стрічки. Трагічний факт: син загинув під час зйомок і зараз похований у Хусті.

Повний текст статті “Трагедія Карпатської України, Каленик Лисюк, 1939” »

Каленик Лисюк. Фотографії

На початку 1939 року Каленик Лисюк разом із своїм сином Петром прибув на Закарпаття, аби стати свідком важливих історичних подій, які відбувалися тут. І не лише самому побачити їх, але й залишити для нащадків – він вирішив зняти фільм про становлення Карпатської України.

Повний текст статті “Каленик Лисюк. Фотографії” »