Архів позначки: окупація

Вікентій Шандор: Про висновки з’їзду карпатських українців у діаспорі

Стаття Вікентія Шандора про висновки з’їзду карпатських українців у діаспорі щодо оцінки радянсько-чехословацького договору про Закарпатську Україну та її возз’єднання з Україною

ВИСНОВКИ З’ЇЗДУ КАРПАТСЬКИХ УКРАЇНЦІВ

Повний текст статті “Вікентій Шандор: Про висновки з’їзду карпатських українців у діаспорі” »

Про замордування січовиків, 1939

Зі спогадів Василя Гренджі-Донського

Замордування 23 січовиків перед Чинадієвом

На долині між Підгорянами і Чинадієвом полонено 16 січовиків, крім того, 7-ох привели мадярські терористи з околичних сіл.
Всіх полонених вантажним автом повезли вище Чинадієва, під ловецьким каштелем графа Шенборна зсадили їх з авта і повели лівим боком у густий ліс, кілька кілометрів від каштелю.

Повний текст статті “Про замордування січовиків, 1939” »

Степан Пап: Про знущання мадярами над українцями Закарпаття

Уже кожний з нас був по кілька разів перебитий. Терористи були майстрами в своїм ділі. Вони зразу спізнали, хто на смерть добитий, а хто вибереться з того. Управитель горожанської школи в Тересві Мірявець вже кілька днів лежить між нами мов труп. Підійшли терористи, подивились, вийшли порадитись і знову ввійшли і сказали йому, щоб брав свої речі й піде додому. Щоб помогли йому доїхати додому, випускають з ним і двох гімназистів.

Мірявець, управитель школи, в грудях якого вже сиділа смерть, почувши слова «підеш додому», схоплюється, але підламаний в силах знову падає. Йому помагають стати на ноги, два гімназисти беруть його під пахи й поволі рушають на залізничну станцію, віддалену щось два-три кілометри. Терористи довго стоять і дивляться за управителем школи Мірявцем, від якого забрали життя.

Повний текст статті “Степан Пап: Про знущання мадярами над українцями Закарпаття” »

Зі спогадів В. Гренджі-Донського: 2-3 квітня 1939

Неділя, 2-го квітня 1939

Щодня роблю нотатки, може, й непотрібно, але якби не записував, то і те забув би, який день сьогодні. А дні ці однаково сірі, сумні.

Спершу дивувався, навіщо стільки значків по стінах, точок, паличок, рисок. Тепер зрозумів – це дні! Тут все одно, чи день, чи тиждень, і тиждень такий самий довгий, як місяць.

Я вже здоровий, кава помогла. Апетит у мене, як у вовка, харчів маю, спасибі Марусі.

Довідався, що тут сидять окружний начальник Калиток, Сас, Юрчук та інші знайомі. Тут нас багато.

Повний текст статті “Зі спогадів В. Гренджі-Донського: 2-3 квітня 1939” »