Договір між СРСР і Чехословацькою Республікою про Закарпатську Україну

29 червня 1945 p. – Договір між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Чехословацькою Республікою про Закарпатську Україну

Президія Верховної Ради Союзу РСР і Президент Чехословацької Республіки, сповнені бажання, щоб народи Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Чехословацької Республіки жили у вічній і щирій дружбі, щоб їм у взаємному близькому співробітництві було забезпечено щасливе майбутнє, вирішили з цією метою укласти Договір і визначили своїми Уповноваженими:

Повний текст статті “Договір між СРСР і Чехословацькою Республікою про Закарпатську Україну” »

Тестамент Василя Гренджі-Донського

Середа, 22-го березня 1939

Збудився на вереск, і рев, і зойк з першого поверху. Прислухаюсь і чую, що мадяри між собою говорять, що галицьких українців видадуть полякам… Тепер стягають їх із келій і ставлять на коридорі. Б’ють їх у такий спосіб, що чути на другий поверх.

Довідуюсь також, що в сусідній келії сидить якийсь наш священик з жінкою-учителькою. Але помічник ключника Шімонія, його швагер пан Цап, який показався звірюкою, не хоче прозрадити, що це за родина… Цап питає мене з лукавою усмішкою, де хочу висіти – на телеграфічному стовпі, чи на смереці?

Повний текст статті “Тестамент Василя Гренджі-Донського” »

Замордування о. Купаря та управителя школи Василя Неболи

Зі спогадів Василя Гренджі-Донського

Священик о. Купар і управитель школи Небола зникли без сліду.

Під час найбільшого шалу терору окупанта, здається, 19-то березня 1939 року, греко-католицький священик у Грушові о. Купар відправляв Службу Божу. Вірні заповнили цілу церкву.

Якраз були на середині Літургії, коли перед церквою стало тягарове військове авто, на якому вже були якісь люди, пов’язані ланцюгами один до одного, а між ними був свіжо приведений місцевий управитель школи Василь Небола, також із пов’язаними руками.

Повний текст статті “Замордування о. Купаря та управителя школи Василя Неболи” »

Степан Пап: Про знущання мадярами над українцями Закарпаття

Уже кожний з нас був по кілька разів перебитий. Терористи були майстрами в своїм ділі. Вони зразу спізнали, хто на смерть добитий, а хто вибереться з того. Управитель горожанської школи в Тересві Мірявець вже кілька днів лежить між нами мов труп. Підійшли терористи, подивились, вийшли порадитись і знову ввійшли і сказали йому, щоб брав свої речі й піде додому. Щоб помогли йому доїхати додому, випускають з ним і двох гімназистів.

Мірявець, управитель школи, в грудях якого вже сиділа смерть, почувши слова «підеш додому», схоплюється, але підламаний в силах знову падає. Йому помагають стати на ноги, два гімназисти беруть його під пахи й поволі рушають на залізничну станцію, віддалену щось два-три кілометри. Терористи довго стоять і дивляться за управителем школи Мірявцем, від якого забрали життя.

Повний текст статті “Степан Пап: Про знущання мадярами над українцями Закарпаття” »

сторінки історії