Архів позначки: Василь Гренджа-Донський

Василь Гренджа-Донський: 6 листопада 1938

Сьогодні неділя, але в нас тепер неділі нема. Михайло Тулик ходить по урядах, контролюючи, чи все спаковано. (Десь перед кілька днями хтось йому сказав, що наші залишають речі мадярам та що в тій справі засідають. Він з револьвером вдерся на засідання, щоб забити тих, які мадярам хочуть лишити речі… Але сам переконався, що ніхто про те не думає, а навпаки.)

Може, ніхто не носить на серці справу евакуації так, як д-р Степан Росоха, цей ентузіаст і провідник молоді, що разом зі студентами підкотив рукави і виносять, що тільки можуть.

Повний текст статті “Василь Гренджа-Донський: 6 листопада 1938” »

Василь Гренджа-Донський: Велика П’ятниця в тюрмі

Василь Гренджа-Донський – український поет, прозаїк, драматург, публіцист, перекладач, громадсько-культурний і політичний діяч, пластун, один із творців Карпатської України, редактор щоденної газети Карпатської України «Нова свобода».

24 квітня 2017 року виповнюється 120 років від дня народження.

ВЕЛИКА П’ЯТНИЦЯ В ТЮРМІ

Перетерпів Він великі муки
І надлюдські болі переніс,
Міцно пов’язали вільні руки,
Він без слова все терпів,
Хіба ж уста затис.

Повний текст статті “Василь Гренджа-Донський: Велика П’ятниця в тюрмі” »

Світлий вівторок, 11-го квітня 1939

Зі спогадів Василя Гренджі-Донського

Багато диких вісток кружляє, які суперечать собі, і тому й не записую. Одно певне, що шаліє такий страшний терор, якого не можна порівняти.

Маруся принесла сумну вістку, що випустять з нас хіба ж кількох, а “головних винуватців” відведуть до середини Мадярщини “багна сушити”.

Сьогодні по-перш дозволено нам вийти на подвір’я, бо ще не мали порядного списка. Це характеризує їх порядки.

Повний текст статті “Світлий вівторок, 11-го квітня 1939” »

“Наді мною ніхто не знущався і я є вповні здоровий”

Зі спогадів Василя Гренджі-Донського

Субота, 1-го квітня 1939

Сьогодні стався надзвичайно цікавий випадок.

Завели мене до канцелярії, де на головному місці сидів мадярський підполковник, обвішаний багатьма відзначеннями. Грубий, віком біля 55 років. Біля нього сотник і один поручник та кілька жандармів. На коридорі воячня і детективи.

“Наглий суд”, – подумав я собі, але не бачу хреста, як перед тим.

Повний текст статті ““Наді мною ніхто не знущався і я є вповні здоровий”” »