Архів позначки: Вікентій Шандор

Кордони Карпатської України

Зі спогадів Вікентія Шандора

Жаткович із Масариком домовились, що кордон між Закарпаттям і Словаччиною мав би бути створений па основі договору між Підкарпатською Руссю та Чехо-Словаччиною.

Однак Бенеш пред’явив відповідній комісії Мирової конференції карту, ні з ким її не консультувавши, нащо голова згаданої комісії француз Ларош зауважив, що тільки пропозиції комісії Мирової конференції мають бути пред’явлені Верховній Раді для остаточного вирішення, тобто ті ж пропозиції, які комісії запропонував сам Бенеш.

Повний текст статті “Кордони Карпатської України” »

Зі спогадів Вікентія Шандора про Карпатську Україну

Виготовляючи меморіал-вимогу, я виходив з тогочасного політичного та національного становища нашого краю під мадярською окупацією, беручи до уваги і можливість оновлення ЧСР у її домюнхенських кордонах.

Як вихідну точку я взяв федеративний статус Карпатської України, не зважаючи на те, якою буде державна система Чехословаччини — централізована або федеративна, та як буде поставлена справа Словаччини. Отже, в даному випадку для мене були вирішальними конституція і конституційний закон ч. 328, який у відношенні до Карпатської України я вважав політично найбільш корисним.

Повний текст статті “Зі спогадів Вікентія Шандора про Карпатську Україну” »

Буремні 1918-1919 роки, зі спогадів Вікентія Шандора

Переворот викликав у нашім народі і в нас, дітворі, великий підйом. Народ заговорив про свої права, що школи мали б бути руські, однак не було досить учителів. У селі, крім кількох старших жінок, ніхто не вмів по-руськи ні читати, ні писати.

Пішов я до Ужгорода, купив у книгарні-друкарні «Уніо» Буквар о. Волошина з 1907 року і сам почав з нього вчитися руську грамоту. Буквар був маленький, бідненький, з твердим знаком, але була в ньому велика життєва іскра.

Повний текст статті “Буремні 1918-1919 роки, зі спогадів Вікентія Шандора” »

8 березня 1939 у спогадах Василя Ґренджі-Донського

8-го березня 1939

Засідання Української Національної Ради та Українського Національного Об’єднання триває далі з послами Сойму, які майже в повному числі далися змобілізувати і прибули до Хуста.

Напруження нестерпне, неначе бочка із стрільним порохом, тільки іскру вкинути. Як тільки довідалась наша провінція про усунення міністра Ревая і нового призначення генерала Прхали, то буквально буриться.

Повний текст статті “8 березня 1939 у спогадах Василя Ґренджі-Донського” »