Архів позначки: Вікентій Шандор

Заколот проти уряду Карпатської України

Зі спогадів Вікентія Шандора

У справі заколоту проти уряду Карпатської України часто виникали розмови між закарпатцями в еміграції. Їхні погляди були поділені.

Слухаючи ці розмови, я вирішив ради правди дослідити цю справу, тому взявся збирати інформації між компетентними людьми, близькими до уряду в Хусті, а також між самими членами уряду. Хотів я знайти правду і поставити справу на тривку доказову базу або її зовсім відкинути, як недійсну. Мені вдалося зібрати досить обширний матеріал, який, однак, не вважаю достатнім. Здається, що в цьому ще всього не знаємо.

Повний текст статті “Заколот проти уряду Карпатської України” »

Кордони Карпатської України

Зі спогадів Вікентія Шандора

Жаткович із Масариком домовились, що кордон між Закарпаттям і Словаччиною мав би бути створений па основі договору між Підкарпатською Руссю та Чехо-Словаччиною.

Однак Бенеш пред’явив відповідній комісії Мирової конференції карту, ні з ким її не консультувавши, нащо голова згаданої комісії француз Ларош зауважив, що тільки пропозиції комісії Мирової конференції мають бути пред’явлені Верховній Раді для остаточного вирішення, тобто ті ж пропозиції, які комісії запропонував сам Бенеш.

Повний текст статті “Кордони Карпатської України” »

Зі спогадів Вікентія Шандора про Карпатську Україну

Виготовляючи меморіал-вимогу, я виходив з тогочасного політичного та національного становища нашого краю під мадярською окупацією, беручи до уваги і можливість оновлення ЧСР у її домюнхенських кордонах.

Як вихідну точку я взяв федеративний статус Карпатської України, не зважаючи на те, якою буде державна система Чехословаччини — централізована або федеративна, та як буде поставлена справа Словаччини. Отже, в даному випадку для мене були вирішальними конституція і конституційний закон ч. 328, який у відношенні до Карпатської України я вважав політично найбільш корисним.

Повний текст статті “Зі спогадів Вікентія Шандора про Карпатську Україну” »

Буремні 1918-1919 роки, зі спогадів Вікентія Шандора

Переворот викликав у нашім народі і в нас, дітворі, великий підйом. Народ заговорив про свої права, що школи мали б бути руські, однак не було досить учителів. У селі, крім кількох старших жінок, ніхто не вмів по-руськи ні читати, ні писати.

Пішов я до Ужгорода, купив у книгарні-друкарні «Уніо» Буквар о. Волошина з 1907 року і сам почав з нього вчитися руську грамоту. Буквар був маленький, бідненький, з твердим знаком, але була в ньому велика життєва іскра.

Повний текст статті “Буремні 1918-1919 роки, зі спогадів Вікентія Шандора” »