Тільки-но новий уряд Підкарпатської Русі розпочав свою діяльність, як зазнав першої кризи.
2 листопада 1938 року відбувся перший Віденський арбітраж за участю Німеччини та Італії, за рішенням якого Чехо-Словаччина була змушена передати Угорщині південні округи автономних Словаччини та Підкарпатської Русі, де жили переважно угорці.
Карпатська Україна втратила понад 12 % своєї території (1523 км кв.) із 97 населени-ми пунктами, включно з найбільшими містами краю – Ужгородом, Мукачевом, Береговом. Із населенням – близько 175 тис. осіб, серед яких і понад 33 тис. русинів-українців.
Евакуація державних установ і майна з територій, що відходили до Угорщини, мала завершитися до 10 листопада 1938-го. Уряд Августина Волошина був змушений перенести свою канцелярію з Ужгорода до провінційного 16-тисячного містечка Хуста, що став новою столицею українського автономного краю у складі ще більш обкраяної федеративної Чехо-Словаччини.
Основну частину роботи з евакуації державного майна й установ виконувала чехословацька армія. Через цілковиту втрату залізничного сполучення, перевезення рухомого майна із зайнятих угорцями територій відбувалося переважно військовими колонами. Між 14 листопада та 20 грудня 1938-го 3200 військових автівок перевезли трасою Пряшів-Хуст 19200 тонн вантажів, подолавши загалом 1 740 000 км. Ця “дорога життя” забезпечувала життєві потреби автономії.
Вступ угорських військ у Мукачево. Листопад 1938-го
Угорські солдати під час підняття угорського прапора на Мукачівському замку. Листопад 1938-го
Маніфест Першої Української Центральної Ради, виданий після переїзду автономного уряду Карпатської України до Хуста.10 листопада 1938-го
Джерело: фб УІНП
