«Організація Народної Оборони Карпатська Січ» та «Національна Оборона Карпатської України» перестали існувати, але ідея власної збройної сили жиє і буде жити доти, доки буде існувати українська нація.
Карпатська Україна як самостійна Держава українського народу за Карпатами існувала лише два дні: 15 та 16 березня 1939 р., але існувала фактично й юридично, бо елементи державності – влада, територія й населення –знаходилися в руках вибраного народом уряду та його армії – «Національної оборони Карпатської України».
«Національна оборона Карпатської України», яка в більшості складалася з членів «Карпатської Січі», мала в своїх рядах також багато добровільників зі всіх закутків українських земель, які своїм Чином засвідчили органічну приналежність Срібної Землі до України й суверенність та невмирущість самої ідеї Української Самостійної Держави.
«Національна Оборона Карпатської України» не мала своїх дивізій, бригад чи навіть полків, але своєю боротьбою, в якій не було пощади ні супроти ворога, ні супроти себе, боротьбою, яка вимагала самопожертви та найбільшого напруження всіх тілесних і духових сил, боротьбою без досконалого озброєння, без належної військової підготовки, серед найбільших невигод зими й терену, боротьбою безнадійною й може даремною для сучасників, але важною, необхідною й невідкличною на майбутнє – запричастилася визвольних змагань усіх наших земель та пов’язалася з ділами всеукраїнської збройної сили та її історії.
На засніжених вершинах Карпат найкращі сини нашого народу, гідні спадкоємці давньої козацької слави, своєю кров’ю написали вогняні слова: ЖИТТЯ – ЗА ВОЛЮ БАТЬКІВЩИНИ!
Джерело: Єфремов Сергій Федорович. Бої 14-15 березня 1939 року на Карпатській Україні / Ред. та вступ. стаття проф. Миколи Мушинки. – Ужгород: Ґражда, 2009. – 100 с.
