Переступивши 70 р. життя, уважаю потрібним зарядити все, що треба, на випадок моєї смерти.
1. Душу мою вручаю Божому милосердю. Виражаю й тут мою глибоку вдячність Богові за те, що дарував мені добрих християнських родичів і добру побожну жінку, що так щиро помагала мені і в духовному життю. Дуже вдячний я й за те, що покликав мене до священичої служби. Особливо вдячний я за великі ласки, якими обдарував мене Бог після тяжких провин моєї молодости та необдуманости, і все захороняв мене для дальшої праці над спасенням душі.
Тіло моє прошу по смерти поховати в гробі, приготованім при гробі покійної дружини Ірини в Ужгороді; коли б воєнні, або політичні обставини не позволили, прошу тіло моє дочасно поховати там, де постигне мене смерть.
Похорон має бути скромний, без світських парад. На похороні прошу роздавати людям образочки, на котрих на одній стороні має бути образ Розп’яття з підписом: «Мій Ісусе милосердя» (100 дн. відп.); На другій стороні образ малий мій з проханням:
Помолімся за о. Авґустина Волошина, б. президента Карп. України, народженого 17. ІІІ. 1874 в Келечині, помершого дн… в…
І ці короткі молитви: «Слава Отцю і Сину і св. Духу, нині і присно і во віки віков. Амінь» (100 дн. відп.)
«Ісусе помилуй мя!» (100 дн. відп.)
«Серце Ісусово, на тебе ся здаю» (300 дн. відп.)
«Мати любови, болів і милосердя, молися за нас»! (300 дн. відп.)
«Св. Авґустине, молися за мене!»
Отче наш… Богородице Діво… Милосердя двері…
По смерті прошу сейчас найняти 40 (Сорок) Служб Божих за спасіння душі моєї.
2. Мій маєток в селі Селешка (окр. Крал. Хлумец) віддаю Чину сс. Василіянок в Ужгороді для піддержування сиротинців, заложених пок. жінкою моєю і мною в Ужгороді і в Хусті, і для новіціяту Чина.
На виплачення довгів маєтку в Подк. Банку в Ужгороді лишаю вклад фонду імени мого в Хусті в сумі 315.005.85 (вал. 2/ІІІ.1939) числ. вкладної книжки 24047 з пождами. Після догоди з Подкарпатським банком з дн. 29.IV.1938 ч. 12022 на цілковите вирівняння всіх інтабулованих на маєтку й векслями покритих довгів маю заплатити 325,000 К.; я ще р. 1939 предложив банкови цей вклад на вирівняння довгу, тому й вимагаю від банку, щоб за довг за рр. від 1939 не рахував вищого пожду, як кілько платив банк за вклад. На покриття діференції нехай ужиє банк вартість моїх акцій Подк. Банку, яких маю 100 і акцій Ассекурац. Товариства «Бескид», яких маю 134 в Подк. Банку.
Чину сс. Василіянок віддаю вповні і право моє на відшкодування за те, що я від 1939 р. був насильно і несправедливо позбавлений уживання маєтку; Мад. Комісарят Земельних Діл (скоро потім зрушений) р. 1939 сконфіскував мій маєток, уважаючи його приділеним із земельної реформи; я доказав заявою самого празького Поземн. Уряду, що я маєток свій купив з вільної руки від самого бувшого маїтеля ґр. Юлія Андрашія, з одобренням Поз. Уряду і Фідеї-комісового суду, але той комісаріят, хоч після своїх статутів супроти мойого маєтку не мав компетенції, моє відкликання відкинув; на скаргу мою Найвищий Адм. Суд в Будапешті справу віддав Міністерству […] відшкодовання має бути урядово установлене, і воно має бути значне, бо напр. лиш у винницях вродилося р. 1943 360 Гл. вина, яке мало ціну 7—8 Пенґе за літер.
Із відшкодування нехай заплатить Чин всі інші довги маєтку, довг Сиротинця в Ужгороді 80,000К. (Земському Банку в Празі), а також довг Сиротинця в Хусті 110000К., з пождами (Єпархіяльній касі в Ужгороді).
Чин С.С. Василіянок нехай постарається про те, щоб в каплицях Чина і Сиротинців була відправлена поодна заупокойна Служба Божа щороку за Ірину і Отця Авґустина.
3. Права видавання моїх книг, учебників, педаґоґічних підручників, молитовників, перекладів і т.д. віддаю як конфратер Чина св. Василя Вел. ужгородській друкарні цього Чина.
4. Мою віллу в Празі (XVI ч. 1784 Под ліпкамі 12) з цілим зарядженням, гроші у вкладках і в готовости і житєві ассекурації віддаю сестрі Гелені Волошин, нар. 1873 в Келечині, яка має постаратися й про те, щоб сей мій заповіт був точно додержаний.
Із готових грошей має вона зложити в Єпархіяльній касі в Ужгороді:
а) 50000 К., як фундацію для гр. кат. уч. Семінарії в Ужгороді, щоб з доходів того капіталу щороку доповнювалися кабінети й бібліотека;
б) 50000 К., як фундацію для Сиротинця дівчат духовників;
в) 50000 К., як фундацію Сиротинця синів духовників (Конвікт);
г) 50000 К., як фундацію для сиротинця дівчат і дякоучителів в Ужгороді, щоб з доходів цих фундацій щороку куповалися черевики або одяги для найбідніших сиріт.
[…]
а) в Товаристві «Адрія» на 5000 К. (ч. 156096),
б) в Товаристві «Адрія» на 15000 К. (ч.396214),
в) в Товаристві «Ассекураціоні Ґенералі Трієст» на 10000 К. (ч.123145).
Коли б моя сестра Гелена скорше померла, тоді все, постановлене для неї, переходить на другу сестру мою, Ольгу Волошин, пензіоновану вчительку в Ужгороді, а коли б і ця померла, тоді все переходить на третю сестру, Лавру, або її чоловіка о.Михайла Дутку, решта на їх дітей після віку.
5. Мій політичний заповіт.
Передовсім відказую любому українському народу гаряче побажання моє, щоб більшість народу чимскорше обновила церковну єдність під головою наслідника св. ап. Петра. Твердо вірую, що обновлення церковної єдности принесе за собою й політичну свободу нашого народу, яку має забезпечити дорозумінням (Федерацією) з сусідними народами.
Коли нарід наш одержить свою політичну свободу, конституцію свою має приспособляти до абсолютної етики християнського універсалізму; особливо має забезпечити повну свободу діяльности для всіх історичних чинників освіти, між сими й для католицької Церкви.
Лиш загально-християнська етика, що стоїть над народами й державами, може забезпечити й нашому народові почесне місце в родині цивілізованих націй. Християнський світогляд подає можности найширшої й найсправедливішої соціялізації громадянського життя без утилітаризму й без жорстокости безбожного соціяльного плану. Без додержування цієї головної основи здорового розвитку культури нарід наш знову може втратити свою тяжко здобуту свободу.
Зокрема милому народові моєї рідної Карпатської України пригадаю страшні переслідування й терпіння, які пережив у першій і другій світовій війні; […] …Преч. Діва; передбачила Вона ті тяжкі часи й тоту братовбійчу боротьбу, яку вже тоді зачав провадити наш народ, підбурений злобними аґітаторами проти своєї Церкви й проти народної єдности. Цю нерозумну боротьбу проти церковної і народної єдности уважаю я головними причинами тих тяжких допустів Божих, які пережив наш нарід в послідних 30 роках.
Із гарячої любови до тебе, народе мій, бажаю, щоб ти чимскорше обновив свою церковну й народну єдність і щоб в будучности не дав себе розбивати чужими інтересами.
«Мир Божий, що вище всякого розуму, нехай хоронить серця ваші й мислі ваші в Христі Ісусі». (Филип.4,7).
Дано в Празі дня 19 серпня 1944.
Авґустин Волошин
Цей свій заповіт
др. о. Авґустин Волошин
у повнім здоровлю душі й тіла
власноручно підписав перед нами
як свідками:
