ПАЗУХАНИЧ Юрій Георгійович
Пазуханич Юрій
Народився 4 жовтня 1899 р. у с. Дубрівці Ужгородського району в багатодітній родині сільського вчителя. Згодом сім’я переїхала до с. Сімерок Перечинського району. Батько помер, коли Юрій закінчив лише два класи народної школи. Мати змушена була віддати хлопця в сиротинець у далеке угорське місто Кечкемет, де він продовжив навчання. Звідси був переведений у м. Дебрецен: на початок Першої світової війни 1914 р. він закінчив 4 класи місцевої гімназії.
Повернувшись у рідний край, продовжив навчання в Ужгородській учительській семінарії, але 1917 р. його призвали до австро-угорської армії. Після демобілізації закінчив згаданий навчальний заклад і дістав диплом учителя початкових класів з призначенням в Ужгородський округ. Відтак учителював на Великоберезнянщині (у с. Ставному), на Хустщині (у Драгові, Кривій), на Іршавщині (с. Білки), Мукачівщині (с. Великі Лучки), де набув доброго досвіду.
1930 р. вступив до лав соціал-демократичної партії. Того ж року став референтом міністерства шкільництва в Ужгороді, де попрацював чотири роки. 1934 р. його призначили шкільним інспектором Волівського округу (тепер Міжгір’я), а 1938 р. – Хустського округу. 1939 р. Ю. В. Пазуханич став членом УНО («Українського національного об’єднання»), а 12 лютого того ж року обраний депутатом сойму Карпатської України.
Після окупації Карпатської України був арештований, відбув покарання в угорському концтаборі Вар’юлопош біля Ніредьгази, відтак амністований і звільнений, як і багато інших учасників Карпатської України. Щоб знову стати до викладацької роботи, треба було пройти спеціальну перевірку «виправдувальної комісії», лише після неї його призначили вчителем народної школи у с. Вишково Хустського району, потім у с. Великі Лучки Мукачівського району, де працював до визволення Закарпаття восени 1944 р.
1945 р. як досвідчений фахівець став інспектором шкіл відділу освіти Народної ради Закарпатської України. У грудні 1945 р. був призначений першим директором Ужгородського педучилища (колишня Ужгородська семінарія), потім директором семирічки № 5. Був одним із організаторів школи № 10 з угорською мовою навчання та став її першим директором. Протягом 1948–1959 рр. – учитель Ужгородської школи глухонімих. 1959 р. – вийшов на пенсію.
Помер в Ужгороді 1982 р.
*
Джерело: Довганич Омелян Дмитрович. Карпатська Україна в боротьбі за незалежність: репресії проти її обронців та керівників /Післямова Миколи Вегеша. – Ужгород: Ґражда, 2007. – 140 с.
