ШТЕФАН Авґустин Омелянович
Штефан Августин
Народився 11 січня 1893 р. у с. Порошкові Перечинського району у священицькій родині. Його мати Ольга була донькою відомого письменника Євгена Фенцика, редактора газети «Листок». Батько Омелян Антонович 18 серпня 1897 р. організував у с. Скотарсьому Воловецького району першу в Закарпатті читальню «Просвіта».
Двоюрідний брат його дружини Гіядор Стрипський, який навчався у Львові разом зі своїм учителем Іваном Франком, відвідав священика Штефана, щоб ознайомитися з читальнею «Просвіти», що пізніше описав Іван Панькевич за переказом матері Авґустина.
Навчався А. Штефан у народній школі с. Нижніх Ремет Берегівського району, куди перевели його батька, а потім у Берегівській і Шарошпотоцькій (Угорщина) гімназіях. Середню освіту довершив у Берегові, після чого вступив (1910) до Ужгородської духовної семінарії. 1914 р. здобув духовну освіту, але священиком не став і не продовжив традицію батька, діда й прадіда.
Після розпаду Австро-Угорської монархії прилучився до процесу політичного й національно-культурного відродження рідної землі. 21 січня 1919 р. став учасником Всезакарпатського конгресу русинів у Хусті, який постановив приєднати Закарпаття до Української Народної Республіки. Але ця ухвала не була здійснена, і край опинився у складі новоутвореної Чехословацької Республіки. А. Штефан 1920 р. став одним із засновників і керівників Закарпатського крайового культурно-освітнього товариства «Просвіта».
Працювати став у галузі освіти: спершу в Ужгородській учительській семінарії (1918-1919), потім – в Ужгородській гімназії (1920-1922), а з 1922 до 1925 р. – на посаді директора Ужгородської торговельної академії; залишався керувати нею й після її переведення до Мукачева (1925-1938). Заклад став кузнею українських учительських і торговельних кадрів. Її випускники та учні 1939 р. стали захисниками Карпатської України. За чехословацький період А. Штефан був першим редактором газети «Русин» (1920–1921), був засновником газети «Українське слово» (1932–1938), протягом 1936–1939 рр. після А. Волошина очолював «Учительську громаду», входив до української групи аграрної партії.
Після утворення автономної Підкарпатської Русі А. Штефан очолював в уряді А. Волошина шкільне управління, а 1939 р. став міністром освіти, шкільництва і культури. На першому засіданні сойму Карпатської України його обрали головою цього законодавчого органу, а Авґустина Волошина – президентом Карпатської України.
Після її окупації угорськими військами А. Штефан, як і президент та більшість уряду, покинув рідний край і опинився в Братиславі. Сюди прибули і студенти Мукачівської торговельної академії зі Сваляви. Тут він працював у 1939–1940 роках, а потім – із 1940 до 1945 р. був директором української гімназії в Модржанах (Чехія).
Після визволення Праги частина діячів Карпатської України перейшли до Німеччини, а звідти – у Сполучені Штати Америки. Серед них був і Авґустин Штефан. Ті, що залишилися в Празі, були арештовані й засуджені особливими нарадами при Міністерстві безпеки СРСР і вислані у виправно-трудові табори.
А. Штефан в Америці провадив педагогічну роботу. Протягом 1949-1969р. був професором і директором єдиної Української дівочої гімназії в Стемфорді, першим із закарпатців заступником голови екзильного уряду Української Народної Республіки, членом багатьох українських громадських політичних організацій. Написав і видав дві книги спогадів «За правду і волю» з передмовою Юліана Ревая, книгу «Авґустин Волошин – президент Карпатської України», але за змістом вони доведені лише до 1939 р. З минулої історії зібрано цікавий фактичний матеріал. Була видана також брошура «Карпатський березень».
Помер А. Штефан 4 вересня 1986 р. у м. Філадельфії (США). У Мукачеві на будинку колишньої торговельної академії 1992 р. встановлено меморіальну дошку на честь великого патріота Закарпаття і України.
*
Джерело: Довганич Омелян Дмитрович. Карпатська Україна в боротьбі за незалежність: репресії проти її обронців та керівників /Післямова Миколи Вегеша. – Ужгород: Ґражда, 2007. – 140 с.
