Лист Миколи Бандусяка до президії УЦНР в Хусті про недоліки в діяльності Карпатської Січі

Лист М. Бандусяка до президії Української Центральної Народної Ради в Хусті про недоліки в діяльності Карпатської Січі та окремих осіб, 22 лютого 1939 р.

КАРПАТСЬКА УКРАЇНА ЗА КУЛІСАМИ ПОДІЙ 1937-1938 pp.

Президії Української Центральної Народної Ради (слідчій комісії) в Хусті

Яко громадянин та яко людина, яка вважає себе реальним українським націоналістом, переконався я, що група молодих українців в Хусті, проголошуючи себе українськими націоналістами, діє свідомо чи несвідомо на шкоду Карпатської України, а тим і цілої ідеї державности українського народу, – примушений почуваюся виступати, з обвинуваченнями проти нижче названих осіб.

Зазначаю, що обвинувачення вношу проти них не з яких-небудь особистих міркувань, але виключно в публічному інтересі.

Як є загально відомо, групу т. зв. націоналістичної молоді представляють: Іван Рогач, др. Степан Росоха, Іван Роман, а з ними співпрацюють др. Галаган, Володимир Забавський, Іван Патрусь, Юліян Химинець та інші, яких поки що не викрито.

Підчеркую, що беру під увагу тільки ті факти, які сталися по дні 10 листопада 1938.

Ту групу та її членів звинувачую з слідуючого:

1) розбивають спільноту української нації на Карпатській Україні твердженням, на основі якого уважають себе одинокими представниками національної молоді, яка не погоджується з дотеперішнім веденням політичного та державного життя на Карпатській Україні, тому уважає конечним це ведення змінити. Ця група має свій секретаріат, видає часописи та веде спеціальну пропаганду.

Наглядним доказом цього є промова Івана Рогача та д-ра Росохи з дня 28 та 29 ц. м., в якій систематично послуговуються фразами: “ми – націоналістична молодь”, “ви – самозванці”, “ми не дозволимо” і подібне.

2) Надуживають організацію “Карпатська Січ” для своїх вузьких цілей, використовуючи її майно та ім`я для своїх неясних та підозрілих політичних цілей, сепаруючи себе на шкоду української справи від загалу українського народу Карпатської України.

Доказом того є, що Січ не лиш не поміщує, але навіть заборонzє поміщувати в часописі “Нова Свобода” вісток про організаційне життя того товариства. Нехтують в тому напрямі і уряди Карпатської України, не інформуючи на пр. відділ пропаганди та преси про працю “Карпатської Січи”, вимовляючися недостатком часу, при чому вистачає часу на те, щоби інформувати про ті самі справи український відділ радіовисильні в Відні. Іван Рогач надуживає також імпрези Січи, як, напримір, в Іршаві, де на січовій маніфестації говорив промову політично, виходячи з свого вузького ідеологічного погляду.

Книгарня Карпатської Січі

3) Заангажували Січ до торговлі (Роман і тов.), якій мусив немалу увагу присвячувати сам Командант, і тим умисно відвернули увагу Команданта від точної діяльности Січи. Отже, військова організація перетворюється в торговельне підприємство, маючи свої: Січову гостинницю, січову молочарню, напис “Карпатська Січ” на незарядженім склепі при Румунській ул. 1.

У зв’язку з тим, всякі неприємності, що відбуваються у тих підприємствах, ідуть на адресу Січі: січовик наливає у буфеті, носить воду з покоїв, замітає у готелі, отже, виконує роботи, які понижують його гідність і авторитет, тим більше, що це відбувається публічно.

4) Своєю нетактовністю та безоглядністю викликають ненависть до Січи як між старшим, так молодшим громадянством української нації.

Прикладом того є, що др. Юськів, який також числить себе до радикальних націоналістів, дав у Рахові наказ, щоби січовики (виключно галицькі збігці) викинули місцевого громадянина Юру Ворохту (голову Просвіти!) з Народного дому, що і сталося.

Січовиків підозрюють в розбоях; було сконстатовано, що ходять п’яні, терором видирають від жидів гроші і подібне.

5) Особисто і при помочі січовиків агітують проти офіціального часопису “Нова Свобода”, мовляв, вона не вистачальна і соціалістична, називаючи її редакторів марксистами. Це твердив Забавський та Патрусь, а не таїться тим переконанням Рогач.

Доказом того є лист редакції, який був дня 29 ц. м. перечитаний.

6) Підкопують авторитет українського правительства, спеціально міністра Ревая, твердячи, що його минувшість не дає запоруку правильного ведення держави, а п. прем’єр Волошин старий і мало енергічний, тому таку владу треба виміняти.

Про це має відомости сам п. прем’єр та міністр Ревай. За границею ширять настрій, що міністрами мають бути: Росоха, Рогач та Галаган.

Ім’я особи, яка цю вістку принесла, не можу прозрадити і коли би мав бути відсуджений за клевету, тому що ця особа є мені потрібна для дальших вісток.

7) Побирають субвенції від незнаних чинників, при помочі яких удержують дві редакції (“Пробоєм”, “Наступ” і “Народна Воля”). В ред. “Наступ” є, наприклад, занято 3 особи, які дістають добру платню, що навіть не рефлектують на державну посаду. З підозрілих джерел мають много грошей на репрезентацію. Статті до тих часописів дописують люди, які не знають місцевих відносин.

Сюди належить провокативне і демагогічне писання час. “Пробоєм”, чого відповідальний редактор Росоха, не хоче спростувати.

8) Мають розбудовану сітку “невдоволення” націоналістів по селах (Рахів і Ясіня), які шкодять консолідаційній праці.

9) Ігнорують та бойкотують нашу Укр. Центр. Нар. Раду, твердячи, що це є організація соціалістів (Рогач і Росоха). На улиці і на сходинах твердять, що Народну Раду захопили самозванці, чим підкопували публічно авторитет Нар. Ради, яка може себе дати захопити самозванцями. Нині признають тільки Раду зі старою президією. Однак ця президія була й дотепер, та це не шкодило робити збори поза рамками Нар. Ради, видавати часописи і ані словом не згадати про Нар. Раду, говорити про потребу її реорганізації та закидати, що українці, бувші емігранти, не сміють входити до Народної Ради.

10) Публічно кидають підозріння, що наші урядники з мін. комунікацій побирають кількаразові незаслужені платні та підозрівають їх у корупції (доказ: Бабота і Романюк).

11) Витворюють партійництво видаванням часопису “для селян і робітників” із закликом: гуртуйтеся коло часопису “Народна Воля” – не згадуючи ні словом про Народну Раду.

12) Оперують брехливими твердженнями та знеуживають імени прем’єра: Рогач послуговується безпідставно і без відома п. прем’єра наказом “з розказу п. прем’єра”, Роман – твердив, що пан прем’єр дав згоду і знає о цілях побуту д-ра Галагана у нашім краю.

13) Є підозріння, що виносять урядові тайни з міністерства шкільництва.

14) Не респектують наказів уряду, приміром чого є: поширювання часопису “Наступ” без предложения до цензури, поширювання конфіскованої афіші, як це ствердив дир. Белей та інж. Романюк.

15) Послуговуються січовими та державними автами для своїх приватних цілей (Рогач і Росоха).

16) Рогач виужив доброти п. прем’єра та дістав від него звільнення від кавції на часопис “Наступ”, який за свою писанину мусив бути конфіскований.

17) Творять напрямні націоналістичної молоді, яка для нашого відродження нічим не причинилася, бо її члени тільки колись критикували і лаяли наших людей, підозрівали їх із запроданства, називали їх безхребетниками і подібне (Штефан, Бращайки, Ревай та др.).

18) Роман – надужив січових грошей у висоті 100.000 чеських корон, які видав на інші цілі, чим вони були призначені. В Хусті є комітет збігців, який міг галицькими збігцями зайнятися, але чому він би те робив, коли Роман удержував їх у Січі. Тим знеможливив організаційну розбудову Січі на провінції, з чого настало велике обурення і розчаровання.

Рівно ж пошкодив Січі на пів мільйона корон, бо, покликуючися на своїх партійних поновласників, не постарив вчас рахунків для закуплення потрібних предметів з бюджету ЦПО (цивільна протипов. оборона).

Тим собі здобув так велику симпатію галичан, що опираючися на них, не хоче послухати розказу команданта і уступити з функції, на яку абсолютно не годиться та якої надуживає.

Доказ: звіт команданта Клемпуша.

19) І. Рогач – закликав січовиків розбивати вікна, бити жидів по морді та зривати чеські прапори. Внаслідок такої вихови січовики билися з вояками і поліцією (доказ: Бабота і Шабельський).

20) Перетягають із державного пропагаційного бюра наймолодші сили, змагаючись цим свідомо підорвати працю пропагаційного відділу. Приклад: Горзо, а особливо Василь Потушняк, який був вирекламуваний владою з війська, щоби стати на чолі пропагаційного відділу в окрузі, був реквірований ред. часопису “Наступ”.

21) Рогач – знеужив січового з’їзду в Іршаві і замість організаційної промови, говорив промову політичну.

22) Рогач і Росоха відбувають збори без дозволу уряду, до чого самі признаються.

23) Твердять, що вони не відповідальні люди, то ж можуть робити що хотять, як це вчора заявив Рогач.

24) Національна оборона в Ужгороді приготовляла бунт проти нашої влади, про що має відомости інж. Романюк.

25) Рівно ж приготовляли бунт січовиків проти нашої влади в Хусті, твердячи, що її треба за кажду ціну змінити. Відомости про це має загр. редактор укр. часопису, якого ім’я довірочно можу прозрадити.

26) Із Січи витворили конспіративну організацію, яка веде свою роботу у т. зв. розвідчім відділу, про чинність якого відмовила подати звіт командантови. Та конспіративна робота є керована із-за границі і за чужі гроші.

27) На днях Рогач проголосив, що він лиш тому є при пану прем’єр-міністрови, бо це йому наказала “Організація Українських Націоналістів” – отже, загранична партія. Доказ: др. Попович.