Августин Волошин зажив культової слави задовго до березневих подій 1939 року.
Як національний лідер і народний вождь сприймався він уже початком двадцятих років на всіх українських просторах, у всіх європейських державах, де українське громадянство гуртувалося в якісь товариства. Рівно ж і чужі урядові та освітньо-культурницькі чинники не могли обійти його постать мовчанкою – вшановували увагою і добрим словом.