Історія зовнішньої політики Польщі міжвоєнного періоду вважається чи не найкраще розробленим напрямом у польській історіографії. Європейська криза 1938 р. була предметом багатьох студій і публікацій як у польській, так і світовій історіографії [5].
Незважаючи на це, деякі аспекти залишаються на периферії наукових досліджень. Це, зокрема, стосується політики Польщі щодо Карпатської України та українського питання у 1938-1939 рр. Аналізуючи цей аспект політики Другої РП, польський історик Ян Пісулінський вказував на брак джерел та існування численних гіпотез як головних перешкод для ґрунтовного дослідження проблеми [6].
Одним із перших, хто звернув увагу на особливу вату українського питання в міжнародній політиці загалом та польській зовнішній політиці у 1938-1939 рр. зокрема, був канадський славіст і дослідник польсько-українських відносин Богдан Будурович. Аналізуючи обмежене коло доступних йому джерел, автор дійшов висновку, що ліквідація Карпатської України була найважливішим завданням зовнішньої політики Другої Речі Посполитої від часу анексії Тешинської Сілезії на початку жовтня 1938 р. до встановлення польсько-угорського кордону в березні 1939 р. [7].
У період Польської Народної Республіки (ПНР) питання Підкарпатської Русі фігурувало переважно в дослідженнях, присвячених двостороннім відносинам між Польщею та Чехословаччиною, а також між Польщею та Угорщиною. Зокрема, класичною вважається робота Мацея Козмінського [8], який на підставі польських та угорських дипломатичних джерел проаналізував політику Варшави та Будапешта щодо встановлення спільного кордону в Карпатах у другій половині 1930-х рр. Водночас автор оминув згадкою диверсійну операцію Головного штабу ВІЇ під криптонімом «Лом», що було пов’язано з відсутністю доступу до військових джерел. Загалом польські історики періоду ПНР справедливо відзначали, що роль Угорщини в агресивній кампанії проти Чехословацької республіки, ініційованої Третім Рейхом у 1938 р., була значно скромніша за роль Польщі [9].
В історичних синтетичних працях з історії польської дипломатії міжвоєнного періоду, які з’явились після падіння комунізму, питання політики Другої Речі Посполитої щодо Закарпаття посідало доволі маргінальне місце [10], що було пов’язано із другорядністю проблеми для польської історичної науки [11].
Аналізуючи сучасну польську історіографію політики Другої Речі Посполитої щодо Закарпаття у 1920-1930-х рр., відзначити інтерес польських істориків до двох головних питань. По-перше, це діяльність польської розвідки та проведення диверсійних операцій на території Карпатської України у 1938-1939 рр.
По-друге, це зміни державно-політичного статусу Підкарпатської Русі наприкінці 1930-х рр. на тлі спроб польської дипломатії та війська встановити спільний кордон з Угорщиною.
Після падіння комунізму одним із перших до питання польської диверсійної діяльності на території Закарпаття у 1938-1939 рр. звернувся Єжи Куп-лінський [12]. Поглибив дослідження окремих аспектів операції «Лом» Йозеф Столярчик, який підготував на цю тему кілька ґрунтовних наукових розвідок [13].
Польські історики визнавали, що операція «Лом» була брутальним втручанням у внутрішні справи ЧСР та порушенням міжнародного права [14]. Маріан Зіурняк присвятив подіям у Карпатській Україні оглядовий матеріал, який зокрема базувався на нових даних з німецьких архівів [15].
Значним поштовхом «новому відкриттю» проблеми в сучасній польській історіографії була публікація архівних джерел. Піонерським тут став збірник документів «Акція “Лом”», упорядкований істориками Павелом Самусем, Казімежом Бадзяком та Геннадієм Матвєєвим, що побачив світ 1998 р. [16]. Його основу склали раніше не відомі документи 2-ї експозитури 2-го відділу Головного штабу Війська Польського, які були захоплені радянськими органами державної безпеки та вивезені в Москву у вересні 1939 р.
Опубліковані документи дозволили відтворити підготовку та основні етапи операції «Лом», встановити роль польських військових і цивільних структур у її організації та проведенні, дослідити окремі аспекти угорських диверсійних акцій на Закарпатті.
Цінним доповненням джерельної бази дослідження проблеми польських підривних дій на території Карпатської України стала публікація у 2000 р. збірника документів довоєнного начальника 2-ї експозитури 2-го відділу Головного штабу підполковника Едмунда Харашкевича [17].
Окремі дипломатичні та геополітичні аспекти політики Польщі щодо Карпатської України аналізували Єжи Козенський [18], Анджей Ессен [19], Анджей Кастори [20] та Аркадій Адамчик [21]. Ставлення польських політичних угруповань до подій у ЧСР загалом та Карпатській Україні зокрема досліджував Себастіан Піларський [22].
У 2007 р. з-під пера Даріуша Домбровського побачило світ фундаментальне дослідження, присвячене військовим та політичним аспектам діяльності Польщі на Закарпатті у 1938-1939 рр. [23]. Це була одна з перших спроб комплексно розкрити роль Другої Речі Посполитої у подіях на території східної частини ЧСР у пост-мюнхенський період, спираючись переважно на польські та чеські джерела. Водночас відчутною вадою монографії Домбровського було цілковите ігнорування українських архівних джерел і лише часткове врахування напрацювань вітчизняної історіографії, що привело до певних необгрунтованих узагальнень і висновків, некритичного ставлення до польських дипломатичних і військових джерел.
Заповнити цю лакуну взявся Міхал Ярнецький. Первісно вивчаючи місце українського питання в польсько-чехословацьких відносинах у міжвоєнний період, дослідник окреслив феномен Карпатської України 1938-1939 рр. як «український П’ємонт» [24]. Саме під такою назвою в 2017 р. вийшла його спільна з Пьотрем Кулаковським монографія [25], присвячена автономному періоду історії Закарпаття, яка спиралась на доволі репрезентативну джерельну та історіографічну базу. Автори зробили спробу здійснити самостійне комплексне дослідження історії Карпатської України з польської перспективи та внести корективи у висновки українських істориків.
Ширший погляд на роль та місце українського питання в зовнішній політиці Польщі у 1938-1939 рр. представили Ян Яцек Бруський [26] та Ян Пісулінський [27]. Ці автори також аналізували діяльність русофільських угруповань на території Підкарпатської Русі [28].
В українській історіографії на сьогодні зроблені окремі спроби висвітлити роль українського питання в польсько-радянських відносинах [29] та на ширшому тлі міжнародних відносин того часу [30]. Вплив подій Карпатської України на актуалізацію українського питання в Польщі та польсько-українські відносини у 1938-1939 рр. аналізували Михайло Швагуляк31 та Наталія Романишин32.
Окремо слід згадати роботи Володимира та Лілії Трофимович [33], які на основі польських архівних джерел досліджували місце Карпатської України в зовнішньополітичних розрахунках Польщі, а також її дипломатичні зусилля щодо встановлення спільного польсько-угорського кордону та ліквідації «українського П’ємонту» в 1938-1939 рр. Втім, висновки авторів були доволі поверховими, а їхній аналіз джерельної та історіографічної бази здійснений без використання новітніх методологічних підходів та належної контекстуалі-зації історичних подій.
У російській історіографії місце Підкарпатської Русі в зовнішній політиці Польщі аналізували Станіслав Морозов [34] та Андрій Пушкаш [35]. Праці останнього вирізняються широкою опорою на польські та угорські джерела.
Примітки
5 Див. зокрема: Н. Batowski. Kryzys dyplomatyczny w Europie. Jesen 1938 – wiosna 1939. Warszawa, 1962; Ibidem. Zrada monachijska. Sprawa Czechoslowacji і dyplomacia europej-ska w roku 1938. Poznan, 1973; S. Stanislawska. Wielka і mala polityka Josefa Becka: marzec -maj 1938. Warszawa, 1962; Ibidem. Polska a Monachium. Warszawa, 1967; Anna M. Cienciala. The Munich Crisis of 1938: Plans and Strategy in Warsaw in the Context of the Western Appeasement of Germany // The Munich Crisis, 1938. Prelude to World War III ed. I. Lukes, E. Goldstein. London – Portland, 1999. P. 48-81; M. Kornat. Polityka rownowagi. 1934-1939: Polska mi^dzy Wschodem a Zachodem. Krakow, 2007; H. Batowski. Miedzy dwiema wojna-mi 1919-1939. Zarys historii dyplomatycznej. Krakow, 2008; M. Kornat. Polityka zagranicz-na Polski 1938-1939. Cztery decyzje Jozefa Becka, Muzeum П Wojny Swiatowej w Gdansku. Gdansk, 2012; S. Zerko. Stosunki polsko-niemieckie 1938-1939 (wyd. П poprawione). Seria: Studium Niemcoznawcze Instytutu Zachodniego nr 96. Instytut Zachodni, 2020; M. Kornat, M. Woios. Jozef Beck. Biografia. Krakow, 2021.
6 J. Pisulinski. Kwestia ukraihska w polskiej polityce zagranicznej w drugiej polowie lat trzy-dziestych XX wieku // Historia – Polityka – Spoteczenstwo. Ksiega jubileuszowa dedykowana Profesorowi Henrykowi Cimkowi. Rzeszow, 2008. S. 115.
7 Bohdan B. Budurovych. The Ukrainian Problem in International Politics, October 1938 to March 1939 // Canadian Slavonic Papers I Revue Canadienne des Slavistes. Vol. 3 (1958). P. 59-75.
8 M. Kozminski. Polska і Wegry przed II wojna swiatowa (pazdziernik 1938 – wrzesien 1939). Z dziejow dyplomacji і irredenty. Wroclaw – Warszawa – Krakow, 1970.
9 Wegry і Polska w okresie kryzysu czechoslowackiego (niepublikowane dokumenty) / red. J. Jurkiewicz // Sprawy Miedzynarodowe. R. XI. Zesz. 7-8 (76-77). 1958. S. 69.
10 A. Skrzypek. W obliczu wojny (pazdziernik 1938 – sierpien 1939) // Historia dyplomacji polskiej. IV, 1918-1939 / red. Piotr Lossowski. Warszawa, 1995. S. 574-576.
11 W. Wierzbieniec. Stosunek II Rzeczypospolitej do kwestii Rusi Zakarpackiej w polskiej historiografii – na przykladzie wybranych opracowah // Cesko-slovenska historicka rocenka 2016. Bratislava, 2017. S. 136.
12 J. Kuplinski. Polskie dzialania dywersijne na Ukrainie Zakarpackiej w 1938 roku // Wojskowy Przeglqd Historyczny. № 4 (158). Warszawa, 1996. S. 65-83,
13 J. Stolarczyk. Oddzialy bojowe «Roztucz» w akcji dywersyjnej «tom» na Rusi Zakarpackiej // Rocznik Historyczno-Archiwalny, XI. Przemysl, 1996. S. 81-99; J, Stolarczyk, Zarys polskiej akcji dywersyjnej «Lorn» na Rusi Zakarpackiej w 1938 r. // Rocznik Przemyski XXXIII: Historia, 1997. Z. 3. S. 81-98; J. Stolarczyk. Proby polskich dziatac dywersyjnych na Rusi Zakarpackiej (listo-pad 1938 – marzec 1939) // Rocznik Wschodni 2001. Nr 1. S. 159-170.
14 P. Kotakowski. Miedzy Warszawa a Praga: polsko-czechoslowackie stosunki wojskowo-polityczne 1918-1939. Warszawa, 2007.
15 M. Zgomiak. Ukraina Zakarpacka 1938-1939 // Ukrainska mysl polityczna XX w. / red. M. Pulaski. Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Jagiellonskiego. Prace Historyczne, 1993. S. 155-162.
16 P. Samus, K. Badziak, G. Matwiejew. Akcja «Lom». Polskie dzialania dywersyjne na Rusi Zakarpackiej w swietle dokumentow Oddzialu П Sztabu Glownego WP. Warszawa, 1998.
17 Zbior dokumentow ppik. Edmunda Charaszkiewicza / red. A. Grzywacz, M. Kwiecieri, G. Mazur. Krakow, 2000.
18 J. Kozenski. Wokot Rusi Podkarpackiej 1938 // Stosunki polsko-czesko-stowackie w latach 1918-19451 red. Ewa Orlof. Rzeszow 1992. S. 37-53.
19 A. Essen. Rus Podkarpacka w polityce miedzynarodowej u schyiku lat 30-tych. // Kapitoly z dejin Podkarpatskej Rusi 1919-1945: venovane zivotnemu jubileu 80. narodeninam Dr.h.c. prof. PhDr. M. Danilaka, Csc. Presov, 2015. S. 296-306.
20 A. Kastory. Rus Podkarpacka w stosunkach czechostowacko-radzieckich 1939-1945 // Stosunki polsko-czesko-stowackie w latach 1918-19451 red. Ewa Orlof. Rzeszow, 1992. S. 55-64.
21 A. Adamczyk. W przededniu wojny. Polskie і wegierskie mozliwosci wpiywu na geopoli-tyczny ksztalt Europy Srodkowowschodniej w latach 1919-1939 // Annales Universitatis Marine Curie-Sklodowska. XVII. 1.2010. S. 7-21,
22 S. Pilarski. Polskie ugrupowania polityczne wobec Czechoslowacji 1938-1939,
23 D. Dabrowski. Rzeczpospolita Polska wobec kwestii Rusi Zakarpackiej (Podkarpackiej). 1938-1939. Torun, 2007.
24 M. Jarnecki. Irredenta ukrainska w relacjach polsko-czechoslowackich w latach 1918-1939. Kalisz – Poznan, 2009.
25 M. Jarnecki, P. Kotakowski. «Ukrainski Piemont». Rus Zakarpacka w okresie autonomii 1938-1939. Warszawa, 2017.
26 J. J. Bruski. Miqdzy «Piemontem» і «Mandzukuo»: polska dyplomacja wobec kwestii ukrairiskiej w okresie pomonachijskim: (pazdziernik 1938 – marzec 1939) /I Polski Przeglqd Dyplomatyczny. 2010. Nr 3. S. 121-140; J. J. Bruski. In Munich’s shadow: the Ukrainian question in Polish foreign policy (October 1938 – March 1939); Jagiellonian University, East European State Higher School, Krakow, Przemysl // Nowa Ukraina: zeszyty historyczno-politologiczne. Z. 11 (2011). S. 29-42.
27 J. Pisulinski. Kwestia ukraihska w polskiej polityce zagranicznej w drugiej polowie lat trzy-dziestych XX wieku. S. 115-122.
28 J. J. Bruski, J. Pisulinski. Stiepan Fencik і Rosyjska Partia Narodowo-Autonomiczna. Karta z dziatan polskiej dyplomacji na Rusi Podkarpackiej // Od poznania do zrozumienia. Polacy, Czesi, Slowacy w XX wieku I red. E. Orlof. Rzeszow, 1999. S. 137-145.
29 M. Гетьманчук. Між Москвою та Варшавою. Українське питання в радянсько-польських відносинах міжвоєнного періоду (1918-1939 рр.). Львів, 2008; Там само. Боротьба Карпатської України за незалежність в контексті радянсько-польських відносин (1938 -березень 1939 рр.) // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». 2003. № 474: Держава та армія. С. 46-55.
30 Д. Злепко. Українське питання у 1938-1939 роках і Третій Райх І І Записки Наукового товариства ім. Шевченка. Праці історико-філософської секції. Львів, 1994. Т. 228 (CCXXVIII). С. 249-308; М. Шваїуляк. Українське питання в міжнародних політичних кризах передодня Другої світової війни (1938-1939) // Вісник Львівського університету. Серія історична. Вип. 35-36. Львів, 2000. С. 296-320; Н. Свідерська. Українське питання напередодні Другої світової війни (вересень 1938 – вересень 1939 рр.): автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.01; НАН України, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича, Інститут народознавства. Львів, 2001. 20 с.; Н. Свідерська. Радянський Союз у дипломатичній інтризі навколо Карпатської України // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. Вип. 12. Тернопіль, 2001. С. 121-126; П. Гай-Нижник. Карпатська Україна (Підкарпатська Русь) 1938-1939 рр. як одна із «розмінних монет» Мюнхенського договору // Гілея. Історичні науки. Вип. 139.2018. С. 48-56.
31 М. Швагуляк. Українське питання в міжнародних політичних кризах передодня Другої світової війни (1938-1939). С. 296-320.
32 Н. Романишин. Проголошення автономії Карпатської України й Галичина // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія І за заг. ред. проф. І. С. Зуляка. Тернопіль, 2014. Вип. 1. Ч. 2. С. 50-55; Н. Романишин. Діяльність ОУН в документах польських спецслужб доби Карпатської України // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2017. Вип. 53. С. 258-266; Н. Романишин. Політика польського уряду щодо українців Галичини напередодні Другої світової війни // Україна-Європа-Світ. Міжнародний збірник наукових праць. Серія: Історія, міжнародні відносини. 2012. Вип. 10. С. 222-229.
33 Л. Трофимович. Підкарпатська Русь у контексті європейської політики (жов-тень-грудень 1938 р.) // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Історичні науки. 2009. Вип. 14. С. 338-353; Л. Трофимович, В. Трофимович. Небезпечне суперництво… Українське питання в зовнішній політиці Польщі та Радянського Союзу. 1938-1939 рр. Рівне, 2013. 284 с.; Їх же. Питання Підкарпатської Русі в зовнішньополітичних розрахунках Польщі (жовтень 1938 – березень 1939 р.) // Русин. 2018. № 52. С. 309-328; їх же. Карпатоукраїнський аспект зовнішньої політики європейських країн у період чехословацької кризи (1938-1939 рр.) // Русин. 2019, № 57. С. 251-270.
34 С. Морозов. Польско-чехословацкие отношения. 1933-1939. Что скрывалось за по-литикой «равноудаленности» министра Ю. Бека. Москва, 2004; Його ж. «Варшавская мелодия» для Москвы и Праги. Документи из личного архива И. В. Сталина, Служби внешней разведки Российской Федерации, II отдела Главного штаба Войска Польского и др. (1933-1939). Москва, 2017; Його ж. Подкарпатская Русь во внешней политике Польши и Чехословакии (1932-1935 гг.) // Русин. 2018. No 4 (54). С. 251-263; С. Морозов. Подкарпатская Русь в ключе польско-чехословацких отношений (весна 1933-1936 гг.) // Русин. 2019, Т. 58. С. 127-149.
35 А. Пушкаш. Цивилизация или варварство. Закарпатье 1918-1945. Москва, 2006. С. 125-289.
Публікується з дозволу автора.
Джерело: Олександр Пагіря. Карпатська Україна в документах Другої Речі Посполитої: у 2 кн. / перекл. із польської Марти Боянівської; картограф – Андрій Карбівничий; Книга І. – Львів: Україна Модерна; Видавництво Українського католицького університету, 2024. – 500 с. + 4 іл. (Серія «Україна. Європа: 1921-1939», підсерія «Карпатська Україна 1938-1939»).
