3 січня 1939 року, в столиці Карпатської України Хусті вшановували “поета національного відродження” Олександра Олеся з нагоди його шістдесятиліття.
Ювілянт був присутнім на урочистостях. Про цю подію згадує Улас Самчук в романі “Сонце з заходу”, а Василь Ґренджа-Донський залишив детальніший запис у своєму щоденнику:
«3-го січня 1939. Сьогодні вітали ми в Хусті славного українського письменника О. Олеся. «Нова Сцена» в його честь приготовила “Над Дніпром”. Звичайна поема, здраматизована, а ліпше сказавши, сценізована з буйністю ще більшої фантазії, як сам цей прегарний твір письменника.
Фантазія режисера Лібовецького витворила зі своїми вкладками балету, пісень та ультрамодерного удекорування таку прегарну цілість, що я ще раз перечитав поему і тільки тепер почав цінити режисерів.
На сцену виведено звичайну, нездраматизовану поему, даючи вільну руку режисерові, щоб мав змогу показати своє мистецтво. І сам Олесь був приємно заскочений. (Режисер і від мене просив дозволу подібно поставити мою «Червону скалу».
Від імени українського громадянства привітали Олеся ми два з Горліс-Горським. Олеся давно бажав я пізнати і аж у Хусті мав щастя познайомитися з таким великим мистцем українського пера.
Олесь був задоволений, веселий, опісля в «Січовій Гостинниці» жартував, а навіть перечитав нам прекрасну поему в честь Карпатської України. Просив від нього для редакції, але він заявив, що поема ще не готова…»
Ця поема присвячена Карпатській Україні й мала назву “Цвіте трояндами”.
