Хуст, 4 січня 1939 року, Прем’єр Карпатської України д-р А. Волошин дав співпрацівникові “Лідових Новин” до новорічного числа цього часопису інтерв’ю, яке дослівно передаємо:

– Так, справді, – відповідає на запити кореспондента прем’єр д-р Волошин, – всі три народи – чехи, словаки й українці є по мові близькі та без більших труднощів можемо порозумітися. Відносно цього пригадую собі одну цікаву подію з року 1919, яка стверджує нашу мовну спорідненість.

Президент Масарик не міг вийти з дива, як ми взаємно розуміємося, навіть підозрівав мене, що я говорю теж і по-чеськи.

Була це однак наша українська мова, якою говорить населения Карпатської України. Що нас, крім цього ще зв’язує?

Двадцятиліття спільного державницького життя мусило залишити якісь сліди. Тільки сліпі та несправедливі не можуть видіти тих зв’язків нашого приятельства та взаємності. Ми, українці, тільки зискали цим, це доказує наше шкільництво та різні освітні корпорації.

– Але є тут, крім цього, ще інша реальна підстава нашої взаємності, а це федеративний лад нашої держави. Нас зв’язує географічна конфігурація, спільна західна культура, господарські зв’язки, і само собою розуміється, що і слов’янство. Погоджуюся з тим, що наша федерація є пробним каменем практичного, справедливого співжиття слов’янських народів. Я є переконаний, що ми цей іспит видержимо і дамо так приклад для інших. Нашу взаємність у республіці я характеризував би ще так: ми зжилися, це я сам відчуваю, я в Празі завжди дома, як між своїми. Я міг би навести багато доказів щодо доброї волі чехів, були і є й досі зносини справді братерські.

– Були однак переборщення та перепони. У Празі вже сьогодні одні загально визнають, що русофільська політика в Карпатській Україні була зовсім шкідлива. Зворот настав зрадою Фенцика та Бродія, які гнали воду на млин мадярів та поляків.

Це хибило багато до нещастя і, Богу дякувати, події багатьом відкрили очі. Ми нічого не маємо проти русофільства чехів, то єсть проти такого, яке шанує російську культуру. От, ані ми, українці, – а це треба пояснити – не є проти росіянів, ми шануємо їхню літературу та культуру. Але ми хочемо жити своїм власним життям, своєю українською культурою і, захищаючи послідовно та твердо своє, ми не відцураємося від шанування духовного багатства інших. Я сам особисто не маю жодного упередження проти росіянів, сам говорю добре по-російськи, але я не можу бути ренеґатом українського народу.

– І в наступному році буде мати влада Карпатської України повні руки праці. На політичному горизонті наближаються соймові вибори. Будуть проведені за п’ять місяців, як то закон приписує, я є переконаним, ця українська національна думка вийде з виборів переможною – побідительницею, сойм буде мати українську більшість. Покладаємося теж і на чехів. Гарний початок співпраці українців і чехів у Карпатській Україні зробили недавно обидві народні ради – чеська і українська, їхні функціонери багато дечого об’яснили, договорилися на співпраці, і це може бути добрим підкладом для дальшої співпраці обидвох народів. У шкільництві потребуємо багато шкіл та клас, будемо наше шкільництво поширювати, народ це добре розуміє, дві депутації передучора тут просили владу, щоб зорганізувала дві горожанські школи на селі.

– Український Університет хочемо перенести з Праги до Хуста. Признаємо, що Український Університет багато виконав у Празі, але ліпше його мати в серці народу.

У дальшій розмові прем’єр Карпатської України говорив:

– Якщо хтось говорить, що ми поборюємо православ’я, це не є правдою. Я стою на становищі повної свободи релігії, яка однак не може бути ототожнювана з національним самовизначенням. Якщо влада змагається пробуджувати карпатських українців, цим вона не ставиться ще проти православ’я, до якого належить багато свідомих українців. Однак мусимо оборонятися проти надужиття релігійних почувань.

– Будуємо нову Карпатську Україну та її головне місто, яким правдоподібно буде Хуст. Ведемо вже переговори про побудовання біля ста помешкань для державних службовців. На просторі між замковою горою і залізничним двірцем побудуємо нову урядничу дільницю, наше хустське Ґалаґо. Побудуємо там палац уряду, університет, катедралю, домівки для студентів, музей, український народний театр. Буде це модерна дільниця з широкими вулицями. У наступному році з весни розпочнемо будувати залізничу лінію впродовж Карпатської України через Перечин, Сваляву до Хуста. Рахуємо при тому на чеський капітал і чеські технічні сили. Правда, зголошується й чужий капітал.

Будемо підпирати туристичний рух, а це нас ще більше зближить з заходом і з Чехією. Український народ є релігійний і будемо його виховувати у вірі в Бога. З щирого серця бажаю державі чехів, словаків і українців, щоб у новім році всебічно закріпила свою внутрішню структуру. Я вірую в її добру господарську, культурну й соціальну будучність. Що переказую чехам на Заході? Щоб між ними й українцями настали найбільші приятельські зносини, – закінчив своє інтерв’ю прем’єр д-р А. Волошин.

4 січня 1939 р. – Інтерв’ю прем’єр-міністра автономного уряду Августина Волошина газеті “Нова свобода” про актуальні проблеми розбудови Карпатської України

Джерело: Волошин А. Твори. – Ужгород: Ґражда, 1995. – С 92-93.