В наших приятелів і ворогів вже тепер майже немає сумніву про те, що незадовго наспіють події, що принесуть визволення й 50-ти мільйоновому українському народові й що прийде те, нащо надіємося ми й чого бояться наші відвічні ворогі: Незалежна Україна.

Вороги України бояться, але знають, що Незалежна Україна – це неминучість.

Цей час нашого остаточного визволення приближується з великою швидкістю. Політичні події показують, що незадовго настануть на Сході Европи великі ґеополітичні зміни, що спричиняться до здійснення наших мрій.

Ми всі чекаємо на цей час, коли й наша Велика Батьківщина повстане й коли буде від нас наш народ домагатися, щоб ми перебрали його долю в свої руки. Українська Нація буде від нас хотіти праці.

Але, чи ми всі приготовляємося на те, щоб тоді вміти взятися до дійсно корисної праці на Рідній Землі?

Тут треба багато себекритики.

Признаймо, що тепер багато з нас говорить і думає: коли буде Україна, то вже щось найдеться й для мене, в уряді, школі, торговлі чи де інде. Говоримо: теж в Україні буде треба багато інтелігенції.

Це є велика та дуже шкідлива помилка! Ми українці вже тепер мусимо систематично приготовлятися на майбутнє; треба нам всім вже тепер знати, до якої праці візьмемося потім дома, в Україні.

Не може бути правдивим українцем той, хто чекає, коли йому в Україні, – лише з тієї причини, що він українець, – приділять якусь там посаду й скажуть: тут маєш, брате, сиди й урядуй, а першого дістанеш платню.

Ні! Дійсний українець сам візьметься до відповідної праці вже тепер й буде старатися, щоб бути корисним членом свого народу, а не трутнем.

Кожний з нас має свої хиби й добрі прикмети. Очевидно, що людина без хиб не може бути. Але ми повинні постійно змагати до того, щоб ми були 100% людьми, які в даній хвилині будуть знати як, що, коли й де зробити.

Україна буде від нас вимагати дуже багато. Отож стараймося, щоб ми були приготовлені, щоб ми потім в Україні не шукали посад, але щоб ми Україну самі будували!

Незадовго будемо потребувати сотки, або й тисячі добрих офіцерів, урядовців, учителів, професорів, журналістів, торговельників, політиків, дипльоматів і т. д.

Стараймося вже тепер підібрати собі на майбутнє не якесь там заняття, але майбутню працю в Україні!

Після цього треба кожному з нас пильно вправлятися, доповнювати освіту й поширювати та удосконалювати вже набуті знання в тому напрямі.

Багато наших людей часто задурно втрачає час різними неплідними балачками по каварнях чи реставраціях.

Багато часу втрачається тим, що зійдеться пару людей і вже критикують, сваряться, тощо.

Ні неплідні балачки, ні критика чи сварка нам тепер нічого не поможуть.

Пам’ятаймо, що не буде правдивим сином України такий, що його події застигнуть неприготованого і він не спричиниться до розбудови України!

Отже: нумо до праці, брати, праця єдина з неволі нас вирве!

Джерело: «Пробоєм». – 1939. – Ч. 10. – С. 90.