Я ладжуся й сам на фронт, та генеральний секретар мені наказує, що мій “фронт у редакції…” Робить мене особисто відповідальним за святочне число. Директор друкарні Федір Ревай оферує білесенький папір, тільки щоб число виглядало як слід.

Іду я до редакції, але вона порожня, співробітники порозбігалися. Вже я був на засіданні Сойму, як появився Патрус. Засідання розпочинається.

Тижнями приготовлялись ми до відкриття першого Сойму Карпатської України. Думали змобілізувати прегарний похід у національних строях, зокрема театр хотів маршувати в історичних козацьких одягах, планували устроїти почесну сторожу з самих гуцулів у їх розкішних барвах, з топірцями… щоб було що бачити, щоб було згадувати та фільмувати. Засіданням Сойму зацікавилась заграниця, багато гостей штурмувало нас за вступними квитками… Журились ми, де примістити тисячі заграничних гостей… Але панове чехи крутили з нами, перекладали з дати на дату, аж нарешті з бідою скликав його президент на 21-го березня. Тільки колесо історії інакше обернулось, і відкриття Сойму приневолені були скликати ми, вже як суверенна держава, на дев’ять днів скорше – на сьогодні…

Та хоч відкривається перший наш Сойм не так, як ми того бажали, все ж таки зійшлось багато людей, зала чудово прибрана. Соймові посли вже тут. Це перші законні, легальні заступники народу, що іменем народу винесуть рішення і ухвали історичної ваги. На основі цих рішень Україна і через сто років зажадає від окупанта звороту української землі… і тому рішення Першого Сойму Карпатської України – хоч і під акомпанемент ворожих гармат – є історичне.

Точно о 16-ій годині посідали посли на свої місця. Для преси було окреме місце поряд з послами. Прикрашена зала гімназії була удекорована надзвичайно святочно. Спеціально для цієї мети побудована бар’єра, що відділювала послів від іншої публіки, а над ними підвищення для президії. Стіна напроти розвішана прапорами. Посередині стіни величезний герб Карпатської України: щит, що розділений на дві половини, а на ньому з лівого боку чотири сині і три жовті водорівні смуги, що заповнюють цілу половину; з правого боку – червоний ведмідь на срібному полі. Побіля герба з боків великі синьо-жовті прапори; вся зала в зелені, квітах, удекорована національними прапорами, тризубами.

Уряд, на чолі з прем’єром Волошином, входить до зали за великих оплесків, займає своє місце. Американський українець Лисюк робить приготування до фільмування – розпалює намонтовані величезні лампи, розкладає апарати. На жаль, тільки з одним помічником – без сина, якого вчора застрілили чехи…

Оглядаю послів, дивлюсь на публіку – поважні обличчя, святочний настрій, святочно скрізь. Свято, про яке ми віками мріяли, – відкриття Сойму, – і то першого не тільки в Карпатській Україні, але взагалі в Україні! Хотів би я все схопити, все віддати вірно, подрібно, щоб глибоко зарити в свій мозок і в пам’ять своїх читачів цей день, такий для нас великий, такий історичний для цілого українського народу!

15 березня 1939

Джерело: Василь Ґренджа-Донський. Щастя і горе Карпатської України: Щоденник. Мої спогади і переживання.