Я на волі! Почуваю себе знаменито. Після нещастя, страждань і мук чую себе вповні людиною. ВОЛЯ! Боже ж мій, яке велике слово! Тільки тоді вміємо її цінити, як закуштували ворожі в’язниці, табори, побої та знущання… Словаччино, люба Словаччино, в тобі я почуваюсь, як вільний птах! Ти стала моєю другою Батьківщиною, за що я вдячний тобі на ціле життя!
А тепер до праці. Підсукати рукави – і до роботи!
Насамперед треба зібрати мої записки, які блукають по Європі. Тут читаю прецікаві спогади людей, навіть некрологи про мене… Зореслав прислав мені вірш словацького поета Франя Краля, який, зачувши в радіо про мою “смерть”, присвятив мені вірша…
Пророкують, що буду жити довго… Прецікаво отак: встати з мертвих, прочитати вістки, де, коли і хто за тобою відслужив панахиду і тебе оплакав…
А я собі живу і здоровий, як дуб…
Але тепер до праці!
Кінець серпня 1939, Братислава
Джерело: Василь Гренджа-Донський. Щастя і горе Карпатської України
