Довідка на лідера Автономного землеробського союзу Андрія Бродія

18.09.1938 – Довідка, складена віце-губернатором Підкарпатської Русі Ярославом Мезніком на лідера АЗС Андрія Бродія

Андрій Бродій, депутат від Автономного землеробського союзу, народився 2 липня 1895 року в селі Кивʼяжд, округ Іршава, приписаний там же, син Івана та Олени, нар. Марешової, одружений, греко-католик, живе в Ужгороді, вул. Учительська, 8, після завершення вчительської семінарії в Ужгороді призначений учителем у Великому Бичкові, де працював аж до початку світової війни.

1914 року призваний, у серпні 1915 року потрапив на російський фронт, де поранений у руку. Лікувався до кінця війни у різних лікарнях, найбільше у Будапешті. У 1919 році вступив на юридичний факультет у Будапешті, дописував у газети. Комуністична революція зробила неможливим продовження його навчання і журналістської діяльності. Він повернувся на Підкарпатську Русь. У Мукачеві почав видавати спочатку угорський репортажний часопис «Tyukodi Pajtás», а потім разом із Михайлом Демком заснував угорську політичну щоденну газету «Karpáti Futár».

При цьому він також обраний секретарем Карпаторуської землеробської партії, яку тоді очолював адвокат д-р Йосиф Камінський. Оскільки ця партія видавала російською мовою часопис «Карпаторусский Весник», Бродій почав працював для цього часопису. У 1923 році, коли деякі підкарпаторуські партії об’єдналися у Підкарпатській землеробській партії з д-ром Й. Камінським на чолі з офіційним органом «Карпаторусский весник», Андрій Бродій був його відповідальним редактором доти, доки у лавах Карпаторуської землеробської партії не виникли різні тертя і рухи. Коли пізніше Підкарпатська землеробська партія об’єдналася з Чехословацькою республіканською партією малих землеробів і дрібних сільських господарів, тобто після проведення централізації партії, знову відновлений колишній Підкарпатський землеробський союз під керівництвом Івана Куртяка, редактора Андрія Бродія та Михайла Демка. Він почав проводити самостійну політичну діяльність під назвою Автономний землеробський союз (АЗС) з органом «Русский Весник», редактором якого був Андрій Бродій. Водночас Бродій перебував на посаді генерального секретаря Автономного землеробського союзу. На всіх парламентських виборах він був кандидатом від АЗС, на другому місці після Куртяка. Коли 2 січня 1933 року Куртяк помер, Андрій Бродій став його наступником і був обраний до Національних Зборів.

Оскільки Андрій Бродій був вірним співробітником Куртяка, який відмовився присягати на вірність ЧСР, потрібно хоча би трохи згадати про діяльність Куртяка за кордоном. У 1924 році Куртяк поїхав у Женеву, де запропонував меморандум проти ЧСР. Після цієї поїздки зросла його популярність серед угорців. У 1925 році Куртяк надіслав новий меморандум проти ЧСР в Лігу Націй. Часто їздив до Угорщини, особливо у 1927 році під час Ротермерової акції. Підтримував там контакти з провідними угорськими урядовими діячами й іредентистами та проводив приховану агітацію за акцію Ротермера. У 1927 році супроводжував на Підкарпатську Русь англійського журналіста пана Дудки Гітрота, який начебто працював на Ротермера.

У січні 1928 року Куртяк подав проти чехословацького уряду скаргу до Ліги Націй у Женеві. У цьому ж році він узяв участь у святкуванні дня Святого Стефана в Будапешті й поїхав до Женеви, де подав скаргу від автономістських партій Підкарпатської Русі. Там він також узяв участь у з’їзді меншин, на якому виголосив запальну промову проти Чехословацької республіки і просив конгрес ужити рішучих заходів проти ЧСР.

31 серпня 1930 він знову поїхав до Женеви, де мав намір виступити під час засідання Ліги Націй. Звідти поїхав у Париж, де відвідав відомого іредентиста Віктора Дворчака у справі меморандуму до Ліги Націй. У 1932 році був присутнім на нараді деяких керівників угорських опозиційних партій в угорському посольстві у Відні. На нараді також був присутнім д-р Єглічка. У 1931 році Куртяк здійснив пропагандистську поїздку до північної Чехії, де виступав на зустрічах німецьких націонал-соціалістів. На Підкарпатській Русі він підтримував контакти з провідними діячами угорських опозиційних партій.

Незабаром після смерті Куртяка його родина переїхала до Угорщини, де була тепло прийнята і про неї добре подбали. Члени родини Куртяка відразу отримали угорське громадянство. При від’їзді до Угорщини родину Куртяка супроводжував до Угорщини Андрій Бродій.

Андрій Бродій також підтримував постійний тісний контакт із провідними діячами угорських опозиційних партій на Підкарпатській Русі. Часто приходив і працював у приміщенні крайового секретаріату угорських опозиційних партій в Ужгороді. Хоча публічно видає себе за русина, за переконаннями він угорець і дуже опозиційний. Щодо нього була і досі є підтверджена підозра, що як і його попередник Іван Куртяк, він бере гроші від угорців.

Депутат Бродій тримає всі фінансові питання АЗС у своїх руках. Тож він фактично необмежений господар у партії. Він особисто платить більшості секретарів і питання фінансового плану вирішує сам.

У друкарні сенатора Юлія Фелдеші в Ужгороді друкується часопис партії «Русский Весник» тиражем у кілька тисяч примірників (6 400–6 800). Передплата і загалом виручка з часопису становить, як порівняти з витратами на видання, малу частку. Зараз Бродій планує видавати новий щоденник, який випускатимуть у друкарні «Вікторія», що вимагатиме нових значних витрат.

Більшість членів-прихильників партії не платить узагалі ніяких членських партійних внесків.

Бродій платить уже багато років д-рові Й. Камінському щомісяця 2 500 крон. Він має також оплачуваних секретарів і довірених осіб. Окрім того, має ще десь 60 оплачуваних малих довірених осіб. Мережа цих оплачуваних Бродієм співробітників доволі розгалужена як на Підкарпатській Русі, так і в Східній Словаччині.

Місячні витрати на політичні завдання АЗС, які оплачує Бродій, становлять, за місцевими підрахунками, такі суми:
1) місцеві секретарі, включно з д-ром Камінським – 6 000 крон
2) сільські секретарі та довірені особи – 10 000 крон
3) малі довірені особи – 6 000 крон
4) редактори й автори – 5 000 крон
5) часописи – 15 000 крон
6) утримання канцелярії й інші витрати – 5 000 крон
7) утримання автомобіля – 2 000 крон
Загалом: 49 000 крон

Ця сума не включає витрати під час різних виборів, які з часу переходу керівництва до Бродія в АЗС також складають частку, яку важко підрахувати, та все ж вона значна.

У період, коли Андрій Бродій був тільки генеральним секретарем АЗС і редактором «Русского Весника», він постійно жив у важких фінансових умовах. Після перебирання керівництва АЗС настала кардинальна зміна у його способі життя. Він має все більше грошей, купив особисте авто, оформив в Ужгороді гарну віллу, яку гарно обставив, накупив одягу і білизни, і порівняно з минулим веде набагато дорожче життя.

Також лікування його шлункової хвороби вже забрало багато грошей.

Депутат Бродій, окрім депутатської платні, не має задекларованих доходів, а також не отримав за свою дружину в якості приданого жодної власності чи грошей. Складається враження, що гроші він отримував і отримує з-за кордону, тобто з Угорщини. У цьому Бродія підозрюють публічно і про це вже багато разів писала преса. Досі в цій справі не вдалося знайти прямих доказів.

Поки що тільки Юліан Ципкало, що востаннє мешкав у Ужгороді, Попрадова вул., 6, який 13.ІІ.1938 року затриманий в Ужгороді та переданий прокураторі в Ужгороді за звинуваченням у військовій зраді, і який до цього від грудня 1936 року до 22.ХІІ.1937 року перебував в Угорщині, працював на місцеву розвідку та зустрічався з провідними діячами, розповів під час поліцейського допиту, що військові й урядові діячі в Угорщині, з яких він назвав капітана Керекеша, окружного начальника Родасча і жупана Файє, розпитували його про відносини у партії Куртяка і про депутата Бродія. Під час свого перебування в Угорщині Ципкало був десь тричі у вдови депутата Івана Куртяка, Ірени Куртякової в Шаторальяуйхель.

Під час розмови про депутата Бродія і його поведінку мати Ірени Куртякової сказала: «Якби про це знав міністерський радник Вашко, Бродій би собі точно будинку не збудував». На запитання Ципкала, хто такий Вашко, вона відповіла, що він платить депутату Андрієві Бродію гроші для проведення політичної діяльності в ЧСР і визначає, яку політику той має вести.

Ципкало далі розповів, що пізніше за порадою єпископа Антала Паппа та пані Куртякової він поїхав до Будапешта, і за інформаціями, які мав у канцелярії з назвою «Felvidéki revizionista támogató iroda» («Ревізіоністська канцелярія підтримки верхніх територій») знайшов міністерського радника Вашка. Той розпитував його про справи в Угорській національній партії, в Угорській християнській партії та партії АЗС, особливо про те, що від Бродія йде багато секретарів, що в час депутата Куртяка таке не відбувалося.

Коли Ципкало сказав, що Бродій залишає гроші собі, Вашко лише покрутив головою.

Перед входом у цю канцелярію Ципкало бачив десь 100 примірників «Русского Весника».

Попри те, що керівники АЗС на чолі з Бродієм видають свій союз за руський, такий що захищає на Підкарпатській Русі руський напрям, досі не було жодного випадку з боку Куртяка, Бродія чи іншого провідного функціонера АЗС, щоби вони публічно чи якось інакше виступили проти угорців, навпаки, як уже зазначалося, загальна діяльність Бродія дуже близька угорській політиці. Бродій у багатьох випадках публічно долучався до угорської опозиції на Підкарпатській Русі.

Бродій та інші провідні діячі АЗС, а також їхні секретарі, довірені особи й агітатори проводять опозиційну і деструктивну політику. Своєю демагогічною діяльністю серед сільського населення Підкарпатської Русі та Східної Словаччини вони викликають дуже несприятливе налаштування проти уряду й усього чеського, підбурюють і на різних місцях викликають неспокій, який часто зростає аж до такого рівня, що загрожує безпеці та громадському порядкові у краї.

Депутат Бродій як греко-католик намагався завжди мати добрі стосунки з провідними духівниками цієї церкви. На АЗС працюють також угрофільські греко-католицькі духовники, які мають значний вплив на сільське населення. Відомо, що депутат Бродій перебуває у дуже тісному й особистому контакті з єпископом Стойкою. Єпископ Стойка завжди захищав Бродія та його діяльність. До поліційної дирекції в Ужгороді 15.ІІІ.1935 року подано пропозицію зупинити, чи то розпустити АЗС відповідно до закону № 201 Sb.z.a n., від 31.X.1933.

На початку вересня 1934 року Андрій Бродій поїхав у Берн, де у швейцарському парламенті відбувався Конгрес національних меншин. Там 5 вересня 1934 року Бродій виголосив палку промову. Бродій хотів автономії, а також меморандуму Міхала Югаша з Америки.

Він скаржився на неправильну поведінку Ліги Націй при вирішенні скарг проти ЧСР. Після завершення Конгресу національних меншин Бродій поїхав у Женеву, де був присутнім на засіданні Ліги Націй. Після засідання Бродія прийняв Т. Р. Т. Розінгер, керівник секції національних меншин Ліги Націй, якому він повідомив про статус карпаторуського народу і вимагав виправлення ситуації. Бродій хотів там запропонувати меморандум, розроблений іще перед від’їздом із Ужгорода. Проте йому повідомили, що він має переробити меморандум, бо в ньому містилися неправдиві відомості й повідомлення. 7.ІХ.1934 року німецько-угорські часописи повідомили про це засідання Конгресу меншин, згадавши про виступ представника русинів із Підкарпатської Русі Андрія Бродія і про те, що він нападав на чехословацьку політику на Підкарпатській Русі, котра хоче з цієї території зробити колонію і не хоче надати русинам автономію. Бродій, який на цей конгрес був відправлений, імовірно, з Будапешта, напевно, мав своїм виступом підтримати зусилля угорців.

Депутат Андрій Бродій дуже часто подорожував, особливо раніше, до Угорщини. Мета цих поїздок невідома.

Бродій досі активний як журналіст. У своїй газеті писав яскраво й опозиційно. Офіційний орган партії був часто конфіскований і нарешті цього року на три місяці зупинений. Лише недавно він знову почав виходити.

Бродій підтримував листування з деякими карпаторусинами з Америки, особливо з д-ром Олексієм Геровським. Водночас мав і має зв’язок із Карпаторусским союзом в Америці та деякими іншими організаціями карпаторусинів у США. Нібито також писав до американських карпаторусских газет.

Особливо у 1927 році і з того часу неперервно він приділяв велику увагу діяльності Центральної Русскої Народної Ради. Після розколу ЦРНР у 1927 році й після відходу у цей час д-ра Фенцика з ЦРНР, Бродій ухопився за можливість опанувати ЦРНР. Пізніше, коли він став заступником голови ЦРНР, будучи вже провідником АЗС, він намагається всіляко посили свої позиції у ЦРНР, йому це вдається, особливо ж через слабку активність і недогляд з боку інших політичних партій, зокрема коаліційних, Бродій стає господарем ситуації у досить важливій інституції.

Напередодні парламентських виборів 1935 року він установив ближчі зв’язки з людацьким депутатом Сидором, із ним, так само як із Глінкою кілька разів радився, і на вибори АЗС ішов разом із людаками та поляками. З цього часу починається його тісний зв’язок із Сидором й іншими людацькими політиками.

У 1937 році Бродій робив спроби створення автономного блоку з Російською національно-автономною партією, проте ця спроба через спротив д-ра Фенцика виявилася неуспішною.

У травні 1938 року після приїзду американської делегації Карпаторуського союзу в Америці до Парижа, депутат Бродій поїхав у Париж на зустріч із делегацією, з нею приїхав до ЧСР і взяв участь у довгих переговорах у справі автономії Підкарпатської Русі. Під впливом д-ра Геровського дійшло до угоди між АЗС і представниками республіканської партії, яка недавно була поглиблена спробою створення т. зв. Руського блоку. Офіційне ухвалення названого блоку партійно-політичним органами досі не відбулося.

У серпні 1938 року Бродій поїхав у Париж і Лондон, де вів переговори щодо автономних справ Підкарпатської Русі. З ним там також був д-р Олексій Геровський, з яким Бродій постійно підтримує зв’язок.

Проти депутата Андрія Бродія поліцейською дирекцією в Ужгороді у 1937 і 1938 роках висунуто звинувачення: верховною прокуратурою в Кошице № 2.528/2 ai 1937 від 23.Х.1937 року у підозрі у здійсненні злочину за § 1, 2 і 3 закону № 50/1923 за результатами розслідування, під час якого з’ясовано, що Бродій у 1935 році підтримував зв’язки з угорськими військовими діячами і через своїх уповноважених таємно пересилав їм в Угорщину звіти; прокуратурою в Ужгороді № 3.476 pres ai 1938 від 29.ІІІ.1938 року у підозрі про порушення загального миру за § 14 № 5 закону № 50/23; прокуратурою в Ужгороді № 4.481 pres від 5.V.1938 у підозрі щодо порушення загального миру за § 14 № 5 закону № 50/23 і тією ж прокуратурою № 4827 pres. ai 1938 у підозрі щодо порушення загального миру за законом про пресу.

Депутат Андрій Бродій від 18 січня 1938 року відбув п’ятиденне ув’язнення у в’язниці крайового суду в Ужгороді. Засуджений рішенням окружного суду в Ужгороді від 22.ІХ.1936 року № T-VII-380/35 за наклеп за § 3 закону № 108/33 з використанням § 21 přest. zák. до ув’язнення на термін п’ять днів. Зазначене рішення було рішенням крайового суду в Ужгороді від 10.ІІ.1937 року №To IX 33/37 підтверджене.

Moravský zemský archiv v Brně. Fond Meznik Jaroslav. Značka G 400. Kart. 7. Inv. č. 180. S. 13–23. Оригінал. Машинопис. Переклад із чеської.

Джерело: Пагіря О. Карпатська Україна в документах Другої Чехо-Словацької республіки: у 2 кн. / перекл. із чеської Ірина Забіяка; картограф Дмитро Вортман. – Львів: Україна Модерна; Видавництво Українського Католицького Університету, 2020.