Крім радіостудії, яку вже маємо в окремій кімнаті, в канцелярії пропаганди замонтували мені радіоприймач, щоб ловити вісті ворожої пропаганди. Особливо сьогодні придасться він нам, щоб чим скорше почули віденський історичний розсудок великої ваги.
Від самого полудня слухаємо вісті з Будапешта. Голос мадярського спікера мутний, дуже песимістичний.
Він реферує про труднощі, з якими зустрічається мадярська делегація у Відні. “Старі, добрі приятелі пустили нас…” – голосить Будапешт і ми знаємо, що це натяки на арбітрів. З цього судимо, що наша справа стоїть не так зле.
Цього дня мало хто з нас обідав, а вечерю майже ніхто не їв. Всі чекають вирішення нашої долі, всі чекають шостої години, щоб почути. Канцелярія пропаганди повна людей, панові міністрові щогодини посилаю звіт переловлених вістей ворожої пропаганди.
Біля п’ятої години наша канцелярія повна, ще й на коридорі повно людей. Надрадник д-р Стебельський сперечається з надрадником д-ром Кочерганом. Перший каже, що він побоюється за Ужгород, другий противно. Ми всі оптимісти, ані думати про те не прийде нікому в гадку, щоб ми втратили нашу столицю.
Джерело: Василь Гренджа-Донський: Щастя і горе Карпатської України
