Розбираючи архів батька, донька Одарка Долгош відзнайшла машинопис першої частини роману – «Гуцульська республіка», а також великий фрагмент рукопису другої частини – «Карпатська Україна», що суттєво доповнює варіант журнальної публікації («Тиса», 1992, №1-2, 1993, №1-2). Таким чином, стало відкриттям, що Іван Долгош протягом 1975-1990 років працював над романом-дилогією, осягаючи державотворчі процеси на Закарпатті.
«Заплакала Тиса кров’ю» – історична епопея про період найвищого піднесення національного духу на Закарпатті 1918-1939 рр., яка поряд із романом Уласа Самчука «Гори говорять» і його публіцистикою, щоденниками та романом В. Ґренджі-Донського «Сини Верховини», спогадами А. Волошина, В. Шандора, Ст. Клочурака, М. Бандусяка тощо подає панорамну й багатопланову картину життя Гуцульщини і Карпатської України загалом, величного часу державотворчого Чину, художнього слова про яких сьогодні, як ніколи, потребуємо у дискурсі виховання національно свідомого покоління.
Твір підпадає під жанр художньо-документального політичного роману. У ньому поряд з художніми образами діють історичні персонажі – Августин Волошин, брати Бращайки, Степан Клочурак, Василь Ґренджа-Донський, Микола Бандусяк та ін.
Іван Долгош
Ще одного такого художнього полотна закарпатська література ХХ століття не має, хоча були серйозні спроби здійснити подібне і у Василя Ґренджі-Донського, і в Федора Потушняка, і в Івана Чендея, і в Михайла Томчанія. Дилогія Івана Долгоша з огляду на час написання, ідейно-художні та естетичні достоїнства сповнює гордістю за наше красне письменство, яке в умовах не надто сприятливих (70-90-ті рр. ХХ ст.) прописала не лише живучість українського національного духу, але і його життєтворчі потенції.
Джерело: Долгош Іван Іванович. Заплакала Тиса кров’ю: Роман-дилогія. У двох книгах. – Книга перша. Гуцульська республіка / Післямова Наталії Ребрик. – Ужгород: Ґражда, 2012. – 520 с.: іл.
Пане Андрію, думаю, варто поповнити бібліотеку про Карпатську Україну ще однією художньою книгою й опублікувати роман “Сонце з Заходу” Уласа Самчука, три уривки якого побачили світ у журналі “Пробоєм” у 1940 і 1941 роках. Роман не втрачений, як вважалося раніше, а допрацьований письменником після Другої світової і надрукований у США 1949 року. Самчукове кредо “бути літописцем українського простору” цілком реалізовано і в цьому художньому творі, де діють переважно історичні постаті (і він сам також). Думаю, вигаданого там дуже мало. Автор передав настрої доби, неймовірне піднесення українського Духу, яскраві будні мистецької української еліти, котра долучилася до державотворчих процесів у Закарпатті. Тим більше, що скоро відзначатимемо 80-літній ювілей Карпатської України.
Пишу про це тільки тепер, бо не так давно віднайшла роман. Зараз працюю над коментарями для нього. Ваш сайт мені допомагає в цьому. Сподіваюсь на співпрацю. З повагою професор Ірина Руснак (Вінниця – Київ).
21 жовтня 2016 р.
http://1939.in.ua/books/knyhy-dolhosh-ivan-zaplakala-tysa-krov-ju/#comment-892
Нам не вдавалося вийти на конкретнішу інформацію про долю “Сонця з Заходу”, хоча цікавимося нею уже понад двадцять років. Три фрагменти та інформації про публічні читання уривків Уласом Самчуком у Празі і т. д. ми публікували. Сподівалися знайти в перевезених в Україну архівних матеріалах письменника, та поки що безуспішно. Чи є якась можливість “розжитися” принаймні на копію видання 1949 року, бо чуємо про нього вперше? Радо видали б у “Ґражді”.