До редакції надіслали люди добру статтю про українців у Словаччині. Справа в тому, що ми в Словаччині маємо біля двісті тисяч народу, але словаки виказують тільки 79000 душ, і автор запитується словаків, де поділи інших?..
Стаття написана у витриманому тоні, не є вона взагалі лайливою, ані провокативною. Всупереч тому, на моє велике здивування, статтю від мене прокуратор сконфіскував на наказ таки нашого уряду.
Цікавлюся, з якої речі, а пан міністр Ревай відповів, що з словаками зробили ми угоду проти Праги… Це є аргумент, перед яким всяка агресивність поки що мусить уступити.
[…]
А про “Латорицю” чули? Перед двісті роками володів тут багатий пан Раковцій, з відомого роду семигородських князів. Під кінець сімнадцятого віку підняв він проти Габсбургів повстання; в його рядах воювали і карпатські українці, навіть вони були першими, що в Довгому почали боротьбу з німцями.
Українцям він був вдячний за те, називаючи їх “гене фіделіссіма”, але не боровся за їх права, навпаки: зрадив їх, видвигаючи інтереси Мадярщини. Мадярщина бачить у ньому найбільшого свого героя, але нам нема чим захоплюватись.
Після програної боротьби Раковцій емігрував до Туреччини, в Родостові і помер, а ввесь його маєток Габсбурги сконфіскували і подарували німецькому архиєпископові Шенборнові, що перейшов відтак на його свояків.
Коли постала Чехословаччина, наш народ покладав великі надії, що цей маєток, який де-факто є нашою прадідною землею, бо Раковції відібрали її від наших предків, буде нарешті розділений українським селянам.
Чехи довго приобіцювали, а врешті поповнили супроти нас просто ганебний злочин: замість дати маєток під земельну реформу, виорендували його чужим підприємцям аж на… 99 років… Ця генерація нашого селянства вже не діждеться до того, щоб розпарцелювати цей маєток.
Тепер нехай наші юристи голови ламають, як з того винайму викрутитись і як розділити десятки тисяч моргів поля і лісу селянам, як привернути його знову тим, від яких пани забрали…
Як видно, мадяри не можуть нам простити за переведення успішних виборів. Мадярська брехлива пропаганда розпочала нову акцію видумок. Знову почули ми, що хустського попа-мадярона ми повісили, розчетвертували… що один полк війська збунтувався, при зударі було аж двісті мертвих… Буйна мадярська фантазія оперує астрономічними цифрами про дорожнечу, якої в нас нема.
Джерело: Василь Гренджа-Донський. Щастя і горе Карпатської України.
