Ревай Юліан Іванович

РЕВАЙ Юліан Іванович

Ревай Юліан
Ревай Юліан

Народився 26 липня 1899 р. в с. Мирчі Великоберезнянського району у родині вчителя. Після початкової школи у Мирчі і Костьовій Пастелі 1913 р. вступив до Ужгородської семінарії, яку закінчив 1917-го. Кілька років працював учителем народних шкіл. 1922 р. був призначений референтом крайового відділу міністерства освіти Чехословаччини в Ужгороді та інспектором шкіл. На цій посаді працював до 1935 р. У цей період входив до проводу крайового товариства «Просвіта» та «Учительської громади». Крім того, за цей час працював секретарем педагогічного товариства й редактором часопису «Учитель».

У 20-х роках видав працю «Русько-мадярська термінологія» та у співавторстві «Мадярсько-руський словарь», також у співавторстві кілька підручників для народних шкіл. Після створення 1920 р. соціал-демократичної партії через певний період став членом її президії, а протягом 1935–1938 рр. був обраний від цієї партії депутатом чехословацького парламенту та редактором газети «До перемоги».

1936 р. видав у співавторстві працю «Довкола автономної Підкарпатської Русі». Брав активну участь в обговоренні цієї проблеми, відстоював принципи федерації народів Чехословацької держави, був проти мовного плебісциту 1938 р. Як заступник голови урядової секції Української центральної народної ради 7 вересня 1938 р. у складі делегації цієї ради на чолі з Авґустином Волошином ставив перед прем’єр-міністром Чехословаччини вимоги про надання Підкарпатській Русі автономії, виступав на просвітянських з’їздах у Перечині та Великій Копані.

Після створення автономного уряду Підкарпатської Русі на чолі з Андрієм Бродієм міністром транспорту і громадських робіт був призначений Юліан Ревай, а після арешту Бродія в Празі за роботу на користь Угорщини залишився і в другому уряді на чолі з Авґустином Волошином. Коли за Віденським арбітражем Угорщині було передано Ужгород, Мукачево, Берегово та низку прилеглих сіл Юліан Ревай принципово виступав за евакуацію всього майна уряду до Хуста, незважаючи на протест угорської ради.

Він очолював економічні делегації до Берліна для переговорів із питань розвитку народного господарства. 12 лютого 1939 р. був обраний послом до сойму Карпатської України. У рубриці «Наші кандидати» редактор газети «Нова свобода» Василь Ґренджа-Донський дав високу оцінку діяльності Юліана Ревая: «Розумний, молодий, енергійний та меткий. Коли б його треба характеризувати, то можна б казати декілька словами: Юліан Ревай – це мотор цілого нашого політичного життя. Юліан Ревай – це дипломат… Майбутній історик, що писатиме історію Карпатської України, побіч імени нашого великого Батька напише також золотими буквами й ім’я мотора нашого політичного життя – міністра Юліана Ревая».

15 березня 1939 р. Ю. Ревай був призначений прем’єр-міністром і міністром закордонних справ Карпатської України, після окупації якої він емігрував до Словаччини і жив у Братиславі. З визволенням Словаччини був арештований службою «Смерш», допитаний і звільнений. 1945 р. з Праги переїхав до Німеччини. 1948 р. – до Сполучених Штатів Америки, де брав активну участь в роботі багатьох українських громадських організацій.
Помер 30 квітня 1979 р. Похований у Нью-Йорку.

*

Джерело: Довганич Омелян Дмитрович. Карпатська Україна в боротьбі за незалежність: репресії проти її обронців та керівників /Післямова Миколи Вегеша. – Ужгород: Ґражда, 2007. – 140 с.

3 thoughts on “Ревай Юліан Іванович”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сторінки історії