Категорія: Біографії

Три його життя: Іван Фірцак-Кротон

Хтось певно вважатиме, немов є вільним ладити зі споминами про все, колись бачене і почуте. І що збережені згадки про минуле нізащо й ніколи не спробують зажити власним життям, не усамітняться окремим існуванням, через що потроху втратиш над ними дійсну владу. Отож, чи варто зоставатися впевненим у досконалій правдивості своїх пам’ятань. Либонь те ж саме відбувається і з нашою колективною пам’яттю, де важливе з часом розповзається і буває втраченим. Натомість дехто продовжує вірити, ніби все так і було, як нині згадується. Прикро, проте надто мало залишилось споминків і свідчень про відомого земляка. Тоді, в дитинстві, я й не усвідомлював,...

Далі

Проф. Микола Мушинка: До сторіччя з дня народження Юрія Шанти

Про Карпатську Україну 1938-1939 років видано десятки книжок, сотні наукових статей, та все ж таки ця тема далеко не вичерпана. Нещодавно в мої руки потрапила комп’ютерна верстка 99-річного Юрія Шанти “Бились хлопці Хустові на славу”. Це – його спогади про участь в обороні Карпатської України в березні 1939 року перед мадярською окупацією. Вони проливають нове світло на цю славну сторінку історії Закарпаття. З ними я б хотів ближче познайомити читачів та віддати честь мабуть останньому живому учасникові цієї боротьби. Тож хто такий автор цих спогадів?? Юрій Шанта народився 29 січня 1918 року в селі Люта Великоберезнянського округу в одинадцятидітній...

Далі

Людина ґрунту і віри

Кажуть – народний єпископ. Дехто пам’ятав Івана Маргітича людиною безмірної простоти і лагідності. Нехай правда, але мусимо про нього знати і щось інше, для нашого розуміння – суттєвіше. Поруч стрічаємо декого з обраних, хто близько спостерігав єпископа, спілкувався з ним, однак за марнотою буденних переживань так до кінця і не спромігся розгледіти його дійсну велич та разючу духовну силу. Смію казати, що Маргітич для нашої землі – насправді видатна історична постать, і не тільки визначний релігійний та громадсько-культурний діяч. Він саме з тих, що спроможні були змінити світ. Аби нам краще це порозуміти, належить розмислити, звідки взялися його початки....

Далі

Авґустину Волошинові на день його 60-ліття, 1934

О. П. Авґустину Волошинові на день його 60-ліття Була глибока ніч. Народ наш йшов у тьмі. Тяжкий і небезпечений був той шлях. Високі скелі і провалля темні стояли На тернистім тім шляху. Десь чувся звіря рик і гадине сичання, Зідхання матері і плач дитини… Та ось з’явився огник у тій тьмі, — Світильник чийсь заблимав, хоч єдиний, Та яскравий. Зворушився народ. На лицях струджених Сльоза надії блисла … В народі шепіт йде: Ми не, загинемо! Бо хтось веде, хтось засвітив огонь! Ось він попереду! За ним усі! І рушили за світлом всі. Ворожий вітер дув, щоб світло погасити, Та мудрий провідник...

Далі

Заповіт Василя Ґренджі-Донського перед загрозою смерті в мадярських катівнях

Спливло сорок років з дня відходу Василя Ґренджі-Донського на Вічну Ватру.  Маємо в своїй тисячолітній історії чимало славних імен, а з-поміж них і тих, хто силою духа наповнював слово й возносив його на олтар служіння своєму народу, Батьківщині. Василь Ґренджа-Донський – один із них. І чи не символом вічного перетривання художнього слова є зокрема те, що чи й знайдеться жива душа, котру не пройняв би тужний спів з нашого Майдану “Плине кача по тисині”, котра не очистилася б сльозою співпереживання втрати, котра не сягнула б катарсису й не сповнилася б духу беззастережного служіння народові, Вітчизні. Текст цієї пісні-плачу понад...

Далі
  • 1
  • 2