Лацанич Василь Михайлович

ЛАЦАНИЧ Василь Михайлович

Лацанич Василь
Лацанич Василь

Народився 1904 р. у с. Великому Березному в багатодітній родині з 10 дітей. За часів Австро-Угорщини і Чехословацької республіки його батько Михайло, як поважний господар, майже 30 років був старостою села і мав змогу дати своїм дітям середню і вищу освіту.

Після народної школи Василь Лацанич учився в Ужгородській учительській семінарії, яку багато років очолював відомий педагог Авґустин Волошин. Після її закінчення здобув фахову спеціальність учителя.

Працював на рідній Великоберезнянщині – у Ставному, Заброді, Ублі, Великому Березному. У кожному з цих сіл організував осередки крайового товариства «Просвіта», сільські хори, драматичні гуртки. І це не випадково, бо й сам грав на скрипці, гарно малював, захоплювався фотографією, любив бджолярство. Разом із дружиною, теж учителькою, в кожній народній школі організував шкілки з вирощування квітів, овочів.

Василь Лацанич брав активну участь в роботі громадських організацій, зокрема крайового товариства «Просвіта», учительських просвітянських з’їздів та інших культурно-освітніх заходів, чим здобув авторитет серед селян Великоберезнянщини. 12 лютого 1939 р. був обраний послом сойму Карпатської України.
З окупацією краю угорськими військами змушений був переховуватися, щоб уникнути арешту. Згодом вийшов зі «схованки», але попав під нагляд поліції і щотижня мав реєструватися. Захворівши, переніс невдалу операцію, як наслідок, зазнав паралічу кінцівок і 27 грудня 1943 р. помер.

Син Василя Лацанича Ігор (11.07.1935–17.07.2003) став усесвітньо відомим диригентом, народним артистом України, працював у Львівському, Санкт-Петербурзькому, Казанському (Росія) оперних театрах. Брат Василя Лацанича Микола (9.11.1902–1971) теж був відомим діячем Карпатської України. Маючи вищу юридичну освіту, протягом 1935–1938 рр. працював статс-секретарем губернатора Підкарпатської Русі, а в період виборів до сойму Карпатської України – заступником голови виборчої комісії. Інший брат – Юрій – після визволення Закарпаття обирався делегатом Першого з’їзду народних комітетів Закарпатської України.

*

Джерело: Довганич Омелян Дмитрович. Карпатська Україна в боротьбі за незалежність: репресії проти її обронців та керівників /Післямова Миколи Вегеша. – Ужгород: Ґражда, 2007. – 140 с.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сторінки історії