Комаринський Володимир Іванович

КОМАРИНСЬКИЙ Володимир Іванович

Комаринський Володимир
Комаринський Володимир

Народився 4 червня 1906 р. у с. Сокалі Львівської області (Австро-Угорщина) в селянській родині. У рідному селі вчився в початковій школі. Юнаком опинився на території Чехословаччини, зокрема в Підкарпатській Русі. Є відомості, що вчився в Ужгородській гімназії, після чого вступив на юридичний факультет Празького університету. Закінчивши виш, став адвокатом. Працював у Мукачеві у власній адвокатській канцелярії. Прилучився до крайового освітянського руху. 17 жовтня 1937 р. на загальних зборах крайового товариства «Просвіта» був обраний членом правління. Підтримував «Учительську громаду».

Після окупації Мукачева Угорщиною переїхав до Хуста, де теж працював адвокатом. Став членом проводу Українського національного об’єднання і був призначений керівником радіомовлення та пропаганди при уряді Карпатської України. Перед виборами до сойму Карпатської України 30 січня 1939 р. висунув таку пропозицію: громада, яка подасть за УНО не менше 98 відсотків голосів, може вивісити білий прапор. Ця ідея 12 лютого 1939 року була реалізована.

Напередодні окупації Хуста угорськими військами емігрував із членами уряду до Праги, потім переїхав до Братислави, в Словаччину, де відкрив приватну адвокатську канцелярію, яка діяла протягом 1939–1940 рр. 1944 р. емігрував до Сполучених Штатів Америки, де брав участь у роботі різних українських громадських організацій, зокрема, був членом ради директорів Українського конгресового комітету Америки, членом і радником «Управи товариства українських працівників». 1972 р. взяв участь у роботі з’їзду двох земляцьких організацій (Карпатського Союзу із США) та (Братства Карпатської Січі), де разом з ним були ще три колишні посли сойму Карпатської України – Авґустин Штефан, Степан Росоха і Микола Різдорфер. Провадив науково-дослідну роботу.

Помер 4 листопада 1987 р. у Сполучених Штатах Америки, похований у районі Нью-Йорка.

*

Джерело: Довганич Омелян Дмитрович. Карпатська Україна в боротьбі за незалежність: репресії проти її обронців та керівників /Післямова Миколи Вегеша. – Ужгород: Ґражда, 2007. – 140 с.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сторінки історії