Тулик Михайло Михайлович

ТУЛИК Михайло Михайлович

Тулик Михайло
Тулик Михайло

Народився 1900 р. у с. Великому Бичкові Рахівського району в селянській родині. Міг навчатися лише в церковно-парафіяльній школі, середню освіту здобув у гімназії м. Мараморош-Сиґета.

Найбільша активність його припадає на другу половину 30-х років ХX століття чехословацького періоду. Навесні 1937 р. разом із українською письменницею Іриною Невицькою створюють українську селянсько-робітничу партію (УСРП). Михайло Тулик обирається її секретарем та призначається редактором її партійного органу «Нова сила». Однак партія проіснувала лише до початку 1939 року і фактично розпалася ще до виборів до Сойму. А з ко-лишніх соціал-демократичної, народно-християнської, українського крила аграрної та української соціал-робітничої партій була утворена єдина організація – «Українське національне об’єднання» (УНО), заступником голови якої став Михайло Тулик.

12 лютого 1939 р. М. Тулик був обраний послом сойму Карпатської України і брав участь у першому його засіданні – став членом культурно-освітньої комісії. В період існування автономної Підкарпатської Русі – Карпатської України співпрацював разом із чехословацькою жандармерією щодо виявлення на її території угорських і польських терористів, яких перекидали для підривної діяльності. Він дав на це усну згоду, і урядом Карпатської України був призначений керівником таємної служби. Добирав і вербував агентуру, частина якої перебувала під його контролем і на особистому зв’язку з ним у справі виявлення і знешкодження угорських і польських терористів, забезпечував охорону урядових чиновників. Про це інформував прем’єра Авґустина Волошина і керівництво жандармерії.

Після окупації Карпатської України угорськими військами Михайло Тулик утік через Румунію, Австрію до Словаччини. Оселився в с. Русовці Братиславського округу, де його арештували й засудили за український буржуазний націоналізм. Протокол допиту виявлено в архівно-слідчій кримінальній справі репресованого греко-католицького священика Миколи Вікторовича Желтвая. Але дальші сліди життя й діяльності Тулика втрачено.

*

Джерело: Довганич Омелян Дмитрович. Карпатська Україна в боротьбі за незалежність: репресії проти її обронців та керівників /Післямова Миколи Вегеша. – Ужгород: Ґражда, 2007. – 140 с.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сторінки історії