Протокол
Записаний з Рудольфом Гавелкою, 20.VII.1913, Стритеж, Моравська Острава, приписаний до Стрия, Бочна Цементарна № 61 у пана Чапа, одружений, 2 дітей, [батьки] Флоріан Гавелка та Лунтіна Кужова (померли), 7 кл. середніх і 3 кл. вечірніх продовження, був військовим, служив у 53-му полку підгалянських стрільців у Стрию.
Військову службу розпочав у 1933 р., закінчив у 1936 р. У 1919 р. з матір’ю переїхав з Моравської Острави до Кракова, а звідти до Стрия. У Стрию вивчався на механіка і там залишився працювати. Востаннє працював на залізничній секції з щоденною платнею у 1,40 злотих.
«Десь у 1934 році я вступив до військової організації Стрілецький союз у Стрию. Командиром для всього стрийського району є Кошалковський. У суботу 22 жовтня я був письмово поставлений до відома, що того ж дня о 13 год. маю з’явитися у приміщенні Стрілецького союзу. У згаданий час я прийшов до приміщення, де вже були присутніми близько 50 членів. Кошалковський нам казав, що ми будемо вислані на Підкарпатську Русь добре озброєними і що маємо постаратися, щоб вигнати звідти чехів. При цій промові був присутній якийсь майор із Варшави, товстий, чорний, середнього зросту, у нього були чорні англійські вуса. Кошалковський з майором з 50 присутніх вибрали 18 нас і відвели до іншої кімнати, де майор сказав, що нас буде вислано на Підкарпатську Русь тому що Польща та Угорщина хочуть її зайняти як противагу експансії Німеччини на схід. Наше завдання буде важким, але ми не повинні боятися. Він вибрав загалом 26-х з нас, разом із командиром. Нас одразу розділили на п’ятірки. Командиром моєї п’ятірки був Франтішек Рафайлунг зі Стрия, робітник млина. Потім кожна п’ятірка склала майорові присягу, що про все, що дізналася, мовчатиме, виконуватиме всі видані накази і нічого не розповість про свою справжню мету. Потім майор кожному з нас подав руку, чим ми закріпили присягу. Згодом нас відпустили.
Полонений польський терорист Рудольф Гавелка. Військово-історичний архів Чеської Республіки
У неділю, 23 жовтня 1938 року, я поїхав автобусом до Долини відвідати дружину, звідти повернувся 24 жовтня 1938 року вранці. Дорогою з автобусу до квартири зустрів Кошалковського, який наказав мені о 13 год. прийти у Стрілецький союз, одягненим у старий одяг. Саме у вказаний час я прибув у приміщення Стрілецького союзу, де ми отримали рюкзаки, светри, казенні чоботи, онучі, 5 консерв, ковбаси десь 2 кг, хліб, шоколад, шматок в’яленого м’яса, упаковку тютюну, польову флягу, наповнену кавою з ромом. Ми все спакували і по одному пішли до командування прикордонної охорони. Там на нас чекали 2 військові машини з першого автомобільного парку з Варшави та Журавіце з Перемишля, до яких ми сіли. Нас загалом було 26 разом із командиром і 3 спеціалісти зі знищення об’єктів вибухівкою. Перед від’їздом з нами розмовляв майор і знову нагадав, щоб ми виконували завдання сумлінно, слухалися всіх наказів нашого командира і реалізували завдання, яке довірила нам Польща.
Ми їхали через Болехів, Долину до Людвиківки[1], де ми переночували на заставі. У дорозі зі Стрия до Людвиківки 3 повернулися і один ще перед тим, як ми перейшли кордон, тож до ЧСР нас ішло тільки 22.
Після відпочинку на заставі ми отримали 84 набої, карабін; амуніцію та гранати розподіляв підхорунжий Піч. Увечері в супроводі військовослужбовця прикордонної охорони ми пішли з Людвиківки до Вишкова на кордоні, а потім уже під орудою командирів перейшли до ЧСР. Біля 13-го прикордонного каменю ми пішли вбік по доріжці у ліс, побачили покинутий будинок лісника, де заночували. Сплячих стеріг патруль із двох осіб, в якому був і я. Вранці ще на світанку ми вирушили далі і десь після трьох годин ходьби підійшли до дереворубів, в яких спитали про напрямок руху. Через деякий час ми зустріли хлопця, який після розмови з нашим командиром став нашим провідником у лісі аж до підніжжя гір. Потім ми самі йшли боком на верх гори і заночували в сіні неподалік двох будинків. Між власниками дому і нами виникла перестрілка, через що, не знаю.
Заночувавши у сіні, після цілоденного переходу лісом ми дійшли до села, де зупинилися біля сінника. Командир послав кілька чоловік без гвинтівок до першої хати і наказав їм, щоб вони знайшли бринзу, хліб, картоплю і молоко. Коли вже зовсім стемніло і зв’язкові повернулися з тим, що ми можемо підійти до хати, ми повечеряли та за згодою власника хати заночували біля неї. За гостину і спання платив командир. Десь після трьох годин сну нас розбудив власник, який провів нас через село на інший бік, де ми мали підніматися похилим схилом. На вершині гори ми вийшли на хребет, звідки побачили річку та село.
Командир наказав залишатися на місці доки не стемніє, бо ми вже були біля цілі. Як стемніло, ми зійшли до села і під прикриттям темряви дійшли через сінник до церкви, де командир розділив нашу групу на три частини і наказав зайняти міст і знищити його. Через те, що терористи мали залишити рюкзаки, щоби краще виконати завдання, мене призначили стерегти рюкзаки, сховані за сінником. Що відбувалося на мосту – не знаю. Я чув постріли і сильний вибух. Потім усі повернулися і ми спішили у напрямку на північ. За короткий час на полонині ми побачили одного русина, який випасав худобу і який за наказом командира був змушений показати нам дорогу до колиби, в якій ми переночували. За цю послугу він отримав 40 крон. Після ночівлі ми йшли лісом і дійшли до одного русина в лісі, де провели цілий день.
Цей русин із сином принесли нам хліба, й увечері ми продовжили дорогу в напрямку до кордону. Дорогу нам показував цей русин. По дорозі захворів терорист Глінський і за наказом командира ми з Пісом[2] про нього піклувалися. Як наслідок ми залишилися далеко позаду і були затримані. Знаю, що дехто з терористів нашої групи також застрелив лісника, якого по дорозі зустріли, але не знаю хто.
Нам було сказано, що у разі затримання чехословацькими органами, маємо видавати себе за українців, які прийшли пропагувати Велику Україну та зголошуватися до українських легіонів, що ми маємо з’явитися у доктора Дудикевича у Воловому, що нас надіслав «Маслосоюз» і «Просвіта» зі Стрия.
Завершено і підписано
VHA. Fond MNO. HS. 2 oddél zpravod. Inv. č. 115. Kart. 282. Оригінал. Машинопис. Переклад із чеської.
Протокол допиту Рудольфа Гавелки
Джерело: Пагіря О. Карпатська Україна в документах Другої Чехо-Словацької республіки: у 2 кн. / перекл. із чеської Ірина Забіяка; картограф Дмитро Вортман. – Львів: Україна Модерна; Видавництво Українського Католицького Університету, 2020.
[1] Зараз с. Мислівка, Долинський р-н, Івано-Франківська обл.
[2] Ідеться про Маріана Піча (Печа).
