“Гей, у лузі червона калина”: Століття стрілецької пісні на Закарпатті

«Гей, У ЛУЗІ ЧЕРВОНА КАЛИНА» ДЗВЕНИТЬ ОД БІЛОЇ ТИСИ ПО СИНІЙ ДОН: Століття стрілецької пісні на Закарпатті

13 червня 1926 року в Ужгороді під протекторатом посла Монс. о. Августина Волошина відбувся перший з’їзд руських національних хорів Підкарпатської Русі. З цієї нагоди Руський національний хор в Ужгороді та видавниче акціонерне товариство «Уніо» випустили у світ спеціальний збірник «Коломийка». Видання має два титульні епіграфи (Т. Шевченко та О. Духнович).

Серед поважник авторів є у збірнику й Павло Яцко, який у своїй статті зазначає:

«У чудових піснях нашого народу, як у дзеркалі, відбиваються всі розкішні й смутні душевні переживаня од колиски до гробової дошки.

Але ще кращі суть ті пісні, в котрих чується голос цілого народу, в котрих бренять гомони душі цілої нації.

До недавности русин під Бескидами не знав співати про народну борьбу, про свободу, про радість побіди й смуток та горе побіждених.

Але такі пісні вже зродилися у нас під натиском послідних подій. Новіша історія нашого народу злучила пісні самотніх одиниць у могучі всенародні співи.

“Гей, у лузі червона калина” дзвенить од Білої Тиси по Синій Дон, скріплюючи почутя народної єдности всіх русинів-українців. Наповняєся душа наша гордістю, слухаючи сих нових національних пісень, молодь наша під впливом їх виховується любити правду й волю, заприсягає, що всі свої найкращі здібности посвятить рідному краю, рідному народу».

Що це дійсно так, знаходимо несподіване підтвердження в упорядкованому й виданому у Празі Ст. Фенциком збірнику «Пісень підкарпатських русинів» (І частина – 1921, ІІ частина – 1923) (з архіву о. Юрія Станинця).

Цікаво, що видання має офіційний гриф схвалення керівництвом Мукачівської єпархії та міністерством шкільництва й народної освіти у Празі.

Так от, тут натрапляємо і на «Підкарпатські русини, оставте глибокий сон» О. Духновича, і на «Учітеся, брати мої» Т Шевченка, і на «Верховино, світку ти наш», і на «Ой у лузі червона калина», і на «Рідне село» А. Волошина, і на «Заграй ми, цигане» С. Воробкевича і т. д., і т. д.