04.02.2017 р. Б., с. Боржавське, Закарпатської обл.

Ваше Високопреосвященство, Владико Мілане, Всесвітліші, Всечестні, Преподобні отці, Дорогі брати і сестри в монашестві, шановна родино нашого приснопам?ятного владики Івана, шановні представники влади, дорогі у Христі брати і сестри, які так чисельно зійшлися на сьогоднішнє торжество!
Христос Народився!

У Світлій Євангелії, наш Спаситель Ісус Христос, так сказав Сам про себе:

«Я є Пастир добрий. А добрий пастир душу свою кладе за своїх овець» (Ів. 10, 11).

Можна сказати, що в тих кількох словах є неначе серце усього Євангелія, усієї Доброї Новини. Та Добра Новина полягає у тому, що наш Бог сам стає нашим Пастирем. Наш Бог сам на себе бере болі, страждання, тягарі, мої і ваші, кожного з нас. Сам Бог, Той, який цікавиться мною, моїм особистим життям, який разом зі мною і в мені. І саме для того, щоби кожна людина, у всіх часах і в усіх народах відчула особисто, на собі цю пастирську опіку самого Бога до себе, Христос Бог дарує Божому людові священнослужіння. Кожний священик, зокрема єпископ, є видимим і діяльним образом найвищого Пастиря Царя Христа.

Того Пастиря, який через єпископське служіння хоче торкнутися кожного з нас. Хоче щоб ми були певні і досвідчили на власному житті, що Господь Бог є з нами і нами опікується, знає нас, переймається нашими проблемами, є нашим Душпастирем, через душпастирське служіння свого слуги.

Ми сьогодні для цього власне прибули, до вашого села, до цього храму, щоб вшанувати такого великого пастиря Христової Церкви, який був досконалим образом єдиного Пастиря – Христа. Єпископа, який жив з цим народом, страждав з цим народом, на своєму тілі ніс його рани і тому той народ назвав того єпископа «Народним Єпископом».

Я думаю, що з усіх, тут нас присутніх владик, постать владики Івана є взірцем, еталоном для наслідування. Тут, для кожного з нас владик так хотілось би, щоби нас споминала така велика сила народу і священнослужителів після нашої смерті. Щоби наше служіння народ визнав служінням самого Бога для нього.

Тому сьогодні ми не могли не прибути на це свято, щоби подякувати Господу Богу, що подарував своїй Церкві такого пастиря.

Але коли я їхав сюди і коли з вами молився і коли тепер вглядаюся у ваші обличчя, коли я бачу, скільки людей сьогодні приступило до Святого Причастя, я вбачаю в сьогоднішній події якийсь глибший зміст.

Так, ми сьогодні прибули, щоби перепоховати тлінні останки Владики Івана, але ця Божественна Літургія, ця присутність єпископату, духовенства і людей показує, що сьогодні насправді є день «прослави» вірного слуги, Христового єпископа, владики Івана. Це правда, що ми сьогодні молимося за упокій його душі, але якось, у глибині серця відчуваю, що ми повинні його просити, щоб він за нас молився, бо ми відчуваємо, як сказав владика Мілан, що «від земного престолу, він представ перед Престіл Небесний».

Ми сьогодні просимо його: «Владико Іване, там, перед Обличчям Божим, молися за нас єпископів, за нас священиків, за нашу Церкву, щоб вона справді була «народною» Церквою, яка в такий складний для нашого народу час, не просто живе життям того народу, не просто переймається його горем, а є засобом його вічного спасіння.

Тому сьогодні дуже важливо є приглянутися глибше до цієї події, яку ми ввижаємо. Можливо експерти, каноністи цієї Єпархії, які розуміють, в чому полягає церковне прославлення якоїсь особи, пригляньмося ближче до цієї події, в якій ми зараз з вами живемо.

Я сьогодні в молитві перед тим престолом Владику Івана питався: «Владико, а щоби ви сьогодні хотіли сказати своїм людям? Яким словом Ви б сьогодні в цей день, коли ми прийшли до Вас, хотіли нам промовити?

Вдивляючись в розписи цього храму, пригадуючи життєвий шлях владики Івана, мені до серця прийшло одне єдине слово – «єдність».

Найперше, це єдність з Богом. Бо коли людина єднається з Богом – дає взяти себе на плечі тому Пастирю Христові, який дав їй спасіння і життя вічне.

Друге – єдність з Намісником Апостола Петра. Бо це є те ісповідництво віри, яке впродовж свого життя так невтомно ніс блаженної пам?яті Владика Іван. Там де є Папа, там є правдива Церква. Ми так багато раз це чули з уст наших, які є пастирями і з уст Владики Івана.

А дальше – слово про єдність Христової Церкви в Україні, зокрема єдність між греко-католиками в Україні. Та єдність, яка є запорукою сили і слави, сили, яку проповідував Владика, якого ми сьогодні урочисто поминаємо.

Я хочу подякувати Владиці Мілану за запрошення, яке він скерував до мене і до наших владик.

І сьогодні, відповідаючи Владиці Івану на те слово «єдність», я хочу заявити, і Вам, Владико Мілане, і Вам, дорогі отці, брати і сестри в монашестві, і Вам, дорогі вірні, що Українська греко-католицька церква є з Вами! Як це було завжди, зокрема у найважчих часах атеїстичного переслідування. Ми є разом і це єдність, яку так промовисто промовляє Владика Іван, тут сьогодні присутній між нами.

Тому ми кажемо: «Владико Іване, ми будемо єдині! Ми єднаємося з Господом Богом, із Святішим Отцем і з нашими братами і сестрами одної Церкви і одної віри в Україні.
Владико Іване, ми знаємо, що ти є тут, між нами. Ми знаємо, що ти чуєш нас. Молися за своїх людей, за свою Церкву, перед Престолом Всевишнього! Амінь.

Джерело: Інформаційний ресурс УГКЦ