Тарас Шевченко в Карпатській Україні. За щоденником Василя Ґренджі-Донського
22-го лютого 1939.
* * *
Міністерство шкільництва урядово нарядило святкувати 9-го березня – день Тараса Шевченка. Це вперше український легальний уряд дає наказ вшанувати памʼять великого генія і по цей бік Карпат. Дуже гарно. Хочеться поґратулювати міністерству за таке мудре розпорядження. Великий пророк, Шевченко, одержав урядове признання і в Карпатській Україні.
Особливо цього року збираємось святкувати дуже урочисто. Це вперше святкуватимемо у вільній державі. Кілька раз перешкоджали, розганяли, забороняли його святкувати, а тепер ніхто не посміє нам закинути, як перед тим, українську іреденту. Так, ми є українськими соборниками, і на те ми горді!
8-го березня 1939.
* * *
Шевченківське свято відложено на 15-го березня. Ще не приготовані наші, а хочемо його відсвяткувати величаво, якнайдостойніше. Так і годиться, маємо свою державу! Святкували ми його й дотепер, але ця річниця буде справді величава.
15-го березня 1939.
* * *
…Премʼєр Волошин, після великих овацій, відкриває засідання Сойму словами:
– Світлий Сойме! З глибини душі відчуваю важність тих слів, якими ословив я вас, як першу законно вибрану політичну репрезентацію нашого народу. При цій нагоді переживаю найвизначнішу хвилю мого життя. Світлий Сойме! В цих словах криється величезна важливість нинішнього історичного дня. Боже Провидіння дозволило мені відкрити Перший Сойм Карпатської України словами Тараса Шевченка:
Стане Україна, світ правди засвітить
і помоляться на волі невольничі діти…
Висказую глибоку вдячність Богові, що дозволив дочекатися цього великого нашого свята, що є святом цілого українського народу…
Джерело: ЩАСТЯ І ГОРЕ КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ: Щоденник 7. Х. 1938 – 8. VIII. 1939. – Ужгород: «Ґражда» – ГО «Історичний клуб “Красне Поле”», 2019. – 400 с.: іл.
«Щастя і горе Карпатської України» – це дійсні нотатки Василя Ґренджі-Донського, поета-революціонера, прозаїка-державного будівничого, журналіста-народного трибуна, повістяра-хронікера, драматурга-карпатського січовика й оборонця своєї понад усе любленої Батьківщини, якій на мить заблисло «сонце волі»… Ці записки – це хронологія подій кількох місяців, подій, яких автор був співтворцем, а не лише постороннім глядачем.
Хронікарські записки Василя Ґренджі-Донського – це щоденна документація боротьби карпатських українців за свободу в обставинах, коли здавалося немовби всі сили диявола злучилися проти них. Ці хронікарські записки мають більшу документальну важливість від якого-небудь старовинного літопису, що на нього історики покликуються з повного достовірністю, бо писані вони були кожного дня, коли ті події відбувалися, тому і відображені в них безпосередні враження.
