Вже ноги виходив, щоб одержати дозвіл переселитися до Ужгорода. Сьогодні з бідою одержав дозвіл. Мушу тікати звідси.
Передучора прийшов до мене один наш чоловік, поштовий підурядник Бучко і плачучи просив, щоб я забрався бодай із цієї вулиці, коли вже не з міста. Довідалися, що він мій добрий знайомий, і директор пошти під загрозою страти служби сказав йому, що він мусить взяти відпустку і слідкувати за мною, з ким я сходжуся, з ким говорю і хто до мене приходить. Він сказав, що він на тому не розуміється, хай дадуть йому спокій, але його змушують…
Крім того, газети підбурили проти мене вулицю,шумовиння оте прокляте, і я не знаю, в котрій хвилині залетить до мого вікна ручна граната… Гукають за мною, тероризують мене, каміннями кидають…
Джерело: Василь Гренджа-Донський: Щастя і горе Карпатської України
