Постмюнхенський період Чехословацької держави, що ввійшов в історію як “Друга республіка”, був короткий – усього лише півроку перед її зникненням.
Усвідомлюючи катастрофічні наслідки Мюнхенського договору, президент ЧСР Едвард Бенеш 5 жовтня 1938-го подав у відставку й невдовзі емігрував на Захід. Президентські функції став виконувати прем’єр-міністр генерал Ян Сирови.
Щоби зберегти державу, чехословацька влада пішла на поступки домаганням словаків і карпатських українців. 11 жовтня 1938 року на вимогу політичних сил Підкарпатської Русі Прага призначила перший автономний уряд краю, який очолив русофіл Андрій Бродій. До нього ввійшло четверо представників русофільського табору (Бродій, Степан Фенцик, Едмунд Бачинський, Іван П’єщак) і двоє українофільського (Юліан Ревай та Августин Волошин). Перший кабінет автономії проіснував усього лише 15 днів.
Прем’єра Бродія через активність у підготовці плебісциту в краї задля прилучення Підкарпатської Русі до Угорщини та співпрацю з її урядом звинувачено в порушенні “Закону про охорону республіки” й 26 жовтня 1938-го заарештовано чехословацькою поліцією. Зрада Бродія викликала недовіру Праги до лідерів русофільського руху.
Новим прем’єр-міністром призначено лідера українофілів Августина Волошина, який того ж дня склав присягу на вірність Чехословацькій республіці. На вибір його кандидатури вплинули високий авторитет у краї Волошина й загалом лояльне ставлення до ЧСР, її конституційних основ і демократичних інститутів, прагнення “забезпечити самостійність Карпато-Української держави в рамках федерації”.
Прем’єр-міністр автономного уряду Карпатської України о. Августин Волошин під час присудження йому звання почесного доктора (honoris causa) в Українському вільному університеті у Празі. 30 жовтня 1938 року
Цитата з виступу міністра Юліана Ревая на засіданні Української Національної Ради в Ужгороді 16 жовтня 1938 року
Тріумфальний вступ регента Угорщини адмірала Міклоша Горті до Кошиць на півдні Словаччини. Початок листопада 1938 року
Джерело: УІНП
