19-го січня 1939
Наші чинники дорадились, що мусимо оснувати партію. Національну Раду мусимо залишити такою, якою була дотепер – надпартійною. Вона й надалі буде тим найвищим всенаціональним форумом, як була досі. Міністр Ревай вже давно носився з думкою оснування партії. Статути вже готові.
Міністерство внутрішніх справ цю партію вже й зареєструвало і дозволило оснувати під назвою: Українське Національне Об’єднання, скорочено: УНО.
Проти іменування міністра чеха ціла Карпатська Україна протестує далі. На провінції щодня відбуваються гучні збори. Сьогодні, наприклад, свято Водосвяття, але українське населення замість іти “на Йордан”, іде на збори протестувати проти порушення народних прав.
Голосять телефонічно про масові збори в Бичкові – (10 000 учасників), в Тересві (6000), в Драгові (3000), в Рахові (8000), в Ясіню (12 000), в Богдані (7000), в Квасах (4000) і в цілому ряді інших місцевостей, а мотто протестаційних зборів: “Прхали не знаємо і не хочемо знати!”, “Чех міністром Карпатської України не буде!”
Чеська преса, підсилена іменуванням міністра чеха, знову починає брехати, наче скажені собаки.
Сполудні чеські шовіністи ходять по вулицях, провокують та очікують генерала Прхалу, якого безправно, в провокативний спосіб накинула Прага Карпатській Україні за міністра. Чехи поначіплювали собі чеські кокарди з трикольором, від самого полудня ходять по вулицях, купчаться, радяться, сміються, іронізують, а навіть накидуються на українців. Біля пошти напали на двох наших хлопців і на кров побили…
Понад вечір прибув до Хуста генерал Прхала і то… в супроводі панцирних авт зі скорострілами… Один броневик спереду, другий ззаду провожають його самохід.
Гарний мені міністр, що мусить мати охорону свого життя, аж настільки!
[…]
Генерал Прхала ночує в будинку військової окружної команди під охороною танків та броньовиків.
Джерело: Василь Гренджа-Донський. Щастя і горе карпатської України
