Свідчення жандарма Франтішека Грубого, 28 березня 1939

Жандармська станція Славков-у-Брна, округ Вишков

Тема: Грубий Франтішек, верховний стражмістр –

повернення з Підкарпатської Русі, свідчення

Відповідь на № 1701/2/39 від 24.03.1939

Славков-у-Брна, 28 березня 1939 року

Крайове жандармське командування

Брно

 Напряму!

Повідомляю, що останнім часом я був приписаний як інструктор до жандармського відділу швидкого реагування в Хусті.

Вночі з 13 на 14.03.1939 я був у своєму приватному помешканні в Хусті, оскільки повна готовність відділу, що тривала від 8.3.1939, саме 13.3.1939 о 17 год. була скасована.

14.3.1939 близько 5 год. я був повідомлений озброєним патрулем відділу швидкого реагування (жандарм на випробуванні єфрейтор Арнольд Гандрих), що я маю негайно відправитися до казарм відділу швидкого реагування, які поряд із урядовим будинком зазнали нападу і були обстріляні відділами організації «Січ».

По дорозі до казарм відділу швидкого реагування я побачив, що готель «Коруна» штурмують і обстрілюють жандармські та військові патрулі. З вікон готелю «Коруна» по жандармських і військових патрулях стріляли з пістолетів. На момент мого приходу до будинку відділу швидкого реагування урядова будівля уже була зайнята жандармами, і в близьких околицях – за винятком окремих пострілів з пістолета із сусідніх садків – було порівняно спокійно.

Штабний стражмістр Карел Виорал, який чергував вночі в казармах відділу швидкого реагування, повідомив мені, що з 20 год. 13.03.1939 командування над усім відділом швидкого реагування перебрав командир батальйону StOS[1], чиїми наказами відділ має надалі керуватися. Водночас стражмістр Виорал повідомив мені, що приблизно о 3 год. урядовий будинок і будинок відділу швидкого реагування зазнали нападу і обстрілу з боку відділу організації «Січ», при цьому був поранений жандарм на випробуванні Петр Ягода і його було відправлено до лікарні в Кривій біля Хуста.

Я прибув до заступника командира батальйону StOS інспектора фінансової охорони Кестнера, який наказав мені організувати з жандармами, що перебували в казармах і в дворі відділу швидкого реагування, охорону урядового будинку та околиць на випадок нового можливого нападу. Виконавши наказ, я перебував із патрулями поблизу урядового будинку та казарм відділу швидкого реагування, поки в місті та його околицях велися бої між військом і організацією «Січ».

Приблизно о 13 годині бій припинився і в місті запанував відносний спокій.

О 18 год. я разом із представниками місцевої жандармської станції був відкомандирований під командуванням окружного жандармського командира, надпоручника Шоттнера, для охорони державних житлових будинків (чеської колонії^[2]) на вулиці короля Олександра, де переважно мешкали сімʼї чеських державних службовців і робітників. Ця ніч пройшла відносно спокійно.

Охорону колонії ми закінчили 15.03.1939 о 7 год. і повернулися до своїх частин. Там нам повідомили, що сімʼї військових і жандармських службовців повинні з найнеобхіднішими речами зʼявитися до місцевого гарнізонного командування, звідки вони вантажівками будуть вивезені з Хуста. Швидко відправивши родини до гарнізонного командування, ми повернулися до казарм і чекали на інших.

Близько 14 год. 15.3.1939 на подвірʼя урядового будинку, де в той час зосередилися жандарми з усіх місцевих підрозділів, прийшло кілька відділів організації «Січ». Їм після коротких перемовин було передано дві третини всієї зброї та спорядження, після чого ми всі пішли на подвірʼя місцевого гарнізонного командування. Ще в той час, коли ми на подвір’ї передавали зброю та спорядження, члени «Січі» пройшли до казарм відділу швидкого реагування, звідки було чути биття скла і тріск дерева (ймовірно, ламання шаф і столів).

На подвірʼї будинку гарнізонного командування вже зосередилася значна частина чеського населення Хуста (офіцери війська і жандармерії, фінансова охорона, поліція, цивільне населення, чоловіки, жінки і діти). Всі чекали повернення військових вантажних машин, які вже поїхали із жінками і дітьми до румунського кордону.

Оскільки машини довго не поверталися (як з’ясувалося пізніше, вони були затримані «Січчю» в Тячеві), 16.03.1939 о 3 год. було повідомлено підполковника жандармерії Дрозда, що той, у кого немає жодних речей і хто хоче, може поїхати поїздом, який вирушає о 4.30 з Хуста до Румунії.

Я вирушив із тими, хто вирішив їхати потягом, з гарнізонного командування під охороною броньованих автомобілів на вокзал, звідки ми о 5 год. виїхали. Поїзд супроводжували німецькі громадяни (ополченці) з повʼязками на рукавах, і загалом без проблем ми переїхали кордон до Румунії. У Тересві, однак, ще проходили поїздом озброєні відділи Січі, які забирали всю зброю.

До Сигота в Румунії ми приїхали о 8 год. і були розселені по місту. 17.03.1939 ми частинами були доставлені вантажівками із Сигота до Сейні, а потім вантажним поїздом через Ораде-Маре до Бістріці, куди приїхали 18.03.1939 о 24 год.

У Бістріці нас розмістили в будинку лісової адміністрації аж до 21.03.1939, коли о 14 год. ми вирушили на вокзал і були відправлені вантажним поїздом до югославського кордону. 22.3.1939 о 24 годині ми приїхали до югославського кордону і перейшли у югославський поїзд. Цей поїзд відвіз нас через Велику Кікінду^[3], Загреб до Марібора. У Маріборі, куди приїхали 23.03.1939 о 23 год., ми пересіли у німецький поїзд і поїхали у Грац. Звідти через Семеринг, Відень, Бржецлав до Брна, куди приїхали 24.3.1939 о 17 год.

25.03.1939 у Крайовому жандармському командуванні у Брно я зустрівся із жандармом на випробуванні Петром Ягодою, якого 14.03.1939 в перестрілці із січовиками поранили і перевезли до лікарні у Кривій. Він повідомив мені, що під час евакуації з Хуста залишив лікарню і поїхав разом з іншими через Румунію, Югославію, Австрію до Брна.

Верховний стражмістр Франтішек Грубий (підпис)

 NA. Fond MV I. SR (1075-2). I č. 12 882. Sign. 13-25-9. K. č. 6083. Оригінал. Машинопис. Переклад з чеської.

Джерело: Пагіря О. Карпатська Україна в документах Другої Чехо-Словацької республіки: у 2 кн. / перекл. із чеської Ірина Забіяка; картограф Дмитро Вортман. – Львів: Україна Модерна; Видавництво Українського Католицького Університету, 2020.

Примітки:

[1] Ідеться про командира 38-го батальйону StOS (Хуст), підполковника Антоніна Земана.

[2] «Масарикова колонія», або «Чеське містечко» – житловий комплекс у Хусті, побудований у 1924–1925 рр. для чехословацьких державних службовців та офіцерів. Розробку проекту було доручено празькому архітектору Їндржіху Фрейвальду, який поєднав функціоналізм зі стилем швейцарських шале та мотивами народної архітектури.

[3] Зараз м. Кікінда у Сербії.