НА ФОНД ОБОРОНИ КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ!

Під сучасну непевну пору всі держави світа інтензивно зброяться й видають на озброєння головокружні ціни. Від найменших до найбільших – всі держави вставляють в свої бюджетові позиції великанські суми на цілі оборони держави, розписують внутрішні позички на потреби оборони границь і територій своїх держав і колоній. Так звані демократії мобілізують всі свої сили, а головне фінанси проти авторитативних держав, щоб в слушний момент виповісти війну і її виграти. Війна ідеологічна вже ведеться всіма засобами, але до позіційної ще не час. Йде лише підготовка до неї, йде гарячкове приготовання до військових операцій на всіх ділянках. (…)

Умовою першою і найголовнішою є оборона нашої молодої країни перед нашими гнобителями. Запорукою до цього є єдино збройна сила Карпатської України, яка мусить перетворитися в регулярну армію зі всіма потрібними для цього акцесоріями. Без цього немислима оборона нашої батьківщини взагалі, а Карпатської України зокрема. Ці важливі завдання зв’язані з організацією й вишколом нашої збройної сили падуть на провід “Карпатської Січи”. Допомога в утриманні нашого війська падає всеціло на наше суспільство. “Карпатська Січ” не боронить нічиїх інтересів поза інтересами української нації і від цього завдання мимо цього не відмовиться, бо це лежить в її місії.

Заклик наш передаємо цілому українському світові: збройні сили Карпатської України є малі, але духом всеукраїнські. Знаємо всі, що несе “Січ” не своїх прапорах, за що вона ломить леди вікового пацифізму і продовжує традицію боротьби за волю і могутність Української держави. Від свого суспільства “Січ” не домагається і не просить порятунку, але домагається одверто від усіх українців, бо це є їх обов’язок дати в руки українського січовика кріс і амуніцію і тоді “Січ” сміло буде відповідати за наше майбутнє і здасть перед історією іспит не так, як його здали в бурхливі роки революції 17-го наші миролюбні батьки.(…)

Задаємо, що ніхто так не тужив останніми часами за своїм військом, як українці, ніхто так не ловив найменшої вістки про спортові організації, про на еміграції закуплені літаки. Про нашу армію на своїй землі мало хто мріяв в так короткий час. Але події прийшли, а з ними і час перейти від мрій до вчинків. Ядро армії мусить бути в наших руках, нашою силою і матеріальною допомогою в нашу армію, що віддасть своє життя за всіх вас – братів, за цілу Україну, коли впаде наказ: В рострільну! (…)

Тому наша “Карпатська Січ” не сміє просити ні від кого устійненого бюджету крім свого суспільства на наших землях і всюди сущих, а цей бюджет має бути сталим і високим. Відмовмо собі зайвих приємностей, відмовмо вигоди, коли нація є в небезпеці, для своє військо поставмо так, як стоїть військо окупантів.

Карпатська Україна не буде поневолена ніколи, доки хоч одна формація буде узброєна і підтримана. Програш не дасть ціле українське суспільство. І воно ж не допустить до повторення страшної пам’яти помилок 17-го року.

Тому кличемо всіх українців: складайте на фонд розбудови Карпатської України, складайте на фонд “Карпатської Січи”, складайте на свою українську збройну силу на нашій українській землі. Сповніть свій обов’язок добровільно і докажіть, що ви народ, що вийшов з боротьби з честю. Вміємо твердо по козацьки закріпити волю і її поширити.

Джерело:  Заклик Карпатської Січі до українців у всьому світі пожертвувати на фонд оборони Карпатської України. Наступ (Хуст). – 1939. – 4 березня.