Карпатська Україна (Карпато-Українська держава) – офіційна назва автономної Української республіки у складі Чехо-Словаччини в 1938-1939 і Української незалежної держави на Закарпатті в березні 1939. Неофіційно назва “Карпатська Україна” вживалася і до 1939 для означення території Закарпаття.
Після розпаду Австро-Угорської імперії закарпатські українці активно виступали за об’єднання Карпатської України з іншими українськими землями. 21 січня 1919 на Народних Зборах (“Соборі Русинів”) у Хусті, де зібралося більше 400 депутатів з усього Закарпаття, було проголошено злуку Карпатської України з Українською Народною Республікою.
Однак несприятлива міжнародна ситуація і критичне становище Директорії УНР внаслідок агресії більшовицької Росії, не дозволили здійснити надії закарпатських українців на возз’єднання в єдиній Українській державі. На основі рішень Сен-Жерменського мирного договору 1919 і Тріанонського мирного договору 1920 Карпатська Україна увійшла до складу Чехо-Словаччини на правах автономії. Проте реальний автономний статус Карпатської України, передбачений договорами, так і не був забезпечений чехословацьким урядом.
У 1920-1930-х рр. українська громадськість і політичні партії на Закарпатті активно виступали за надання Карпатській Україні автономії, створення Української національної держави і возз’єднання у Соборній незалежній українській державі. Після Мюнхенського договору чотирьох держав (25 травня 1938) складне міжнародне становище Чехо-Словаччини і всезростаюча боротьба українського населення за політичні права примусили чехословацький уряд погодитися надати Карпатській Україні статус автономної республіки. 8 жовтня 1938 було утворено перший автономний уряд на чолі з А. Бродієм (затверджений центральною владою 11 жовтня 1938). 22 жовтня 1938 празький парламент ухвалив конституційний закон про автономію Карпатської України, після чого Чехо-Словачина перетворилася на федеративну державу чехів, словаків і карпатських українців. 27 жовтня 1939 А. Бродія, який намагався проводити проугорську політику, було усунуто з посади голови уряду і прем’єр-міністром Карпатської України обрано А. Волошина.
Рішенням Віденського арбітражу 1938 (див. Віденські арбітражі 1938 і 1940) значна частина Карпатської України (Угорський, Іршавський, Мукачівський і Севлюшський повіти) з містами Ужгород, Мукачево і Берегово були приєднані до Угорщини. За цих умов столицю Карпатської України було перенесено до Хуста.
Для захисту державної незалежності і боротьби з угорськими терористичними формуваннями було створено збройні сили Карпатської України – Організацію Оборони “Карпатська Січ”, велику допомогу в створенні якої надала Організація Українських Націоналістів. Уряд А. Волошина активно здійснював заходи, спрямовані на розбудову української держави. Налагоджувалася робота промисловості, транспорту, торгівлі, українізувалась система освіти, видавнича справа, державна адміністрація. 12 лютого 1939 відбулись вибори до Сейму Карпатської України, на яких абсолютну більшість голосів виборців (бл. 94%) здобули кандидати Українського Національного Об’єднання.
15 березня 1939 Сойм (голова А. Штефан) проголосив повну державну самостійність Карпатської України. Прийнята парламентом конституція Карпатської України, визначила назву держави (Карпатська Україна), державний устрій (президентська республіка), державну мову (українська). Державним прапором та гімном республіки були визнані герб (ведмідь на лівому червоному півполі й чотири сині та три жовті смуги у правому півполі та тризуб з хрестом на середньому зубі), жовто-блакитний стяг і український національний гімн “Ще не вмерла Україна”.
Президентом Карпатської України було обрано А. Волошина, який призначив прем’єр-міністром нового уряду суверенної держави Ю. Ревая. В ніч з 13 на 14 березня 1939 хортистська Угорщина, за підтримкою гітлерівської Німеччини, розпочала відкриту агресію проти Карпатської України. З перших же годин угорського вторгнення частини Карпатської Січі вели кровопролитні бої з переважаючими силами противника по лінії Ужгород-Мукачево-Берегово-Севлюш (Виноградово).
16 березня 1939 зазнавши значних втрат, ворог зумів захопити Хуст, а 18 березня, більша частина території Карпатської України була окупована угорськими військами, У гірських районах Карпатської України загони “Карпатської Січі” продовжували боротьбу з угорськими регулярними частинами до кінця травня 1939.
У ці ж березневі дні 1939 р. президент республіки А. Волошин і частина уряду на чолі з прем’єром Ю. Реваєм виїхала через Румунію на еміграцію.
Недовгий період існування Карпатської України став однією з найяскравіших сторінок багатовікової боротьби карпатських українців за встановлення української державності.
