1-го березня 1939

Наші патріоти в Празі, Брні і Пільзні зібрали на “Карпатську Січ” сто тисяч чеських корон. Закуплено за ту суму сто п’ятдесят повних одностроїв, включно до чобіт, білизни й плащів. Вже й одягнено людей. З уніформою, що мали раніше, маємо три сотні вповні умундированих січовиків у Хусті.

Сотні умундирувались без допомоги, купили собі самі однострій, хто тільки мав можливість. На Гуцульщині, в Сваляві, в Березному сотні умундированих січовиків, частинно із власних засобів, частинно з допомоги місцевих українських організацій та збірок.

Аж любо подивитись на це наше сіре військо. Ще коли б так зброї було, а то за ніщо в світі від чехів зброї не видобути.

Та ми озброюємось, як тільки можемо. Ви не вірили б, що багато наших січовиків з приграничних полос пішло і голосилося в Мукачеві й інде тільки через те, щоб від мадярів дістати і перепачкувати зброю, навіть кулемети. Купуємо цілими масами браунінгів та набоїв до них просто з фабрики. Не хочеться вірити, скільки військових рушниць знаходиться по селах ще із світової війни. Люди поховали по стодолах, по хлівах за кізлами, а тепер зброя нам придасться. Але шкода, що нема до них набоїв. Навіть маємо кілька десяток рушниць колишньої російської армії, також без набоїв.

* * *

Пан прем’єр, а також міністр Ревай поінформували провід УНО про політичний стан і їх переговори в Празі. Нічого певного не принесли, пана Прхалу Прага не хоче відкликати і вимагає для нього призначення ресорту.

Наша боротьба з генералом Прхалою є, здається, безприкладною в історії урядів. Шість тижнів тому іменували його міністром, і він ще як міністр не вступив ногою до урядового будинку. Шість тижнів крутимо, вертимо, протестуємо і не можна цієї людини позбутися. Прага невмолима, невпросима, робить з того престиж, але і ми в поганій ситуації, бо в якому світлі показались би ми перед нашим народом, коли б ми попустили і прийняли його всупереч волі цілого народу? Та ж у знамені прхаліади відбувались десятки маніфестацій, в атмосфері протипрхалівщини переводились вибори, і ми поповнили б зраду проти свого народу, коли народові говоримо, що Прхала перейде лиш через наш труп, а самі приймаємо його запанібрата. Мусимо бути консеквентними і витримати до кінця.

Але, доки ще це буде тягнутися, невідомо. Струни натягнені до безконченості, чехи зараз після виборів трохи зніяковіли, перелякались, а тепер знову демонструють своїми кокардами, на вулицях поводяться провокативно. А Прхалу провожають по три панцирні броневики, що вже смішно стає.