Виготовляючи меморіал-вимогу, я виходив з тогочасного політичного та національного становища нашого краю під мадярською окупацією, беручи до уваги і можливість оновлення ЧСР у її домюнхенських кордонах.

Як вихідну точку я взяв федеративний статус Карпатської України, не зважаючи на те, якою буде державна система Чехословаччини — централізована або федеративна, та як буде поставлена справа Словаччини. Отже, в даному випадку для мене були вирішальними конституція і конституційний закон ч. 328, який у відношенні до Карпатської України я вважав політично найбільш корисним.

Ми мали проголошену державну незалежність Карпатської України, що комплікувало наше становище. Якщо край-держава через втручання чужої ворожої сили знаходиться в ситуації, в якій не може виконувати свої державні права, а її уряд є в екзилі, то вона задержує свій державний статус. У даній ситуації сфедерована Карпатська Україна у складі Чехословаччини користалася незрівнянно ширшими правами та культурною свободою, ніж її тогочасний стан у складі Мадярщини.

Передаючи меморіал, я запитав Флору про їхнє ставлення до комуністичної партії, яка, напевно, має своє підпілля та чи вони є з ними у зв’язку. Флора відповіла, що комуністи зорганізували своє підпілля, воно є менше, як їхнє, і провідними діячами є Шмідке, Гусак, Новомеський та інші. До них, мабуть, приєднався і Дмитро Німчук, який у часі першої республіки належав у Карпатській Україні до крайньо лівого крила соціал-демократичної партії. Мене здивувало, що Німчук включився до комуністичного підпілля, не задумуючись над можливою зрадою його власними партійними товаришами, бо такі випадки мали місце. Довідався я також, що у Празі А. Волошин і С. Клочурак є в інформаційному зв’язку з монс. Шрамеком, головою чехословацького екзильного уряду у Лондоні.

Флора авторитетно заявила, що між ними і комуністичним підпіллям нема співпраці, хоч вони ними цікавляться.

— Так само комуністи цікавляться вами і можуть вам шкодити, — додав я.

— Теоретично це можливо, але в практичному житті це була б однакова катастрофа для обох груп — спільний ризик.

Я застерігся, що оскільки між ними була б яка-небудь співпраця — я не хочу бути її учасником. І дістав відповідне, заперечливе запевнення.

Меморіал я виготовив українською і словацькою мовами. Через Швейцарію його було відправлено до Лондона. Меморіал та пов’язані з ним справи я пред’явив нашій групі, яка з ним повністю погодилась.

Зміст меморіалу був такий:

«Пане Президенте!
В критичнім 1938 році перервалися між нами державно-правові зв’язки, які з’єднували нас через цілих двадцять літ. Якраз в тім останнім відтинку державно-правових змін показалися політичні чинники на Карпатській Україні та їхні приклонники в повнім та правдивім світлі. Наглядно показалося, на яку фальшиву карту грала велика більшість чеських політичних партій на Карпатській Україні протягом цілих двадцять років. Розходиться тут головно про штучне викликання спорів національних, релігійних та політичних, штучне покликання до життя та підтримка вже згори на смерть відсуджених всяких напрямків, між котрими був пануючим т. зв. великорусский, правильно кажучи — мадярський. В найкритичнішім часі Чехословацької держави у 1938-1939 роках показали ці, так звані великорусскі мадярони, яких чеські політичні партії так щедро підтримували, як їм залежало на обороні та збереженні Чехословаччини. Наші твердження та докази, що так званий великорусский напрям не працює ані для Ужгорода, ані для Праги, але для Будапешта, чеські державні чинники вважали за неймовірні. Підхоплене ворожою пропагандою і нею утримуване гасло української іреденти, було, є і буде у відношенні українців до Чехословацької держави все безпідставним та нелогічним.

Всупереч тому не можна злегковажити той факт, що українці Карпатської України у 1939 році зі зброєю у руках боронили границі держави проти нашого спільного ворога. Народ, котрий в обороні своєї вітчизни вхопився зброї, має вже й ідеологічну підставу своєї національної та політичної зрілості, і тому тільки його воля може бути здоровим джерелом права та тільки він може бути здоровою основою державного організму. Якраз в цім огляді державне ведення бувшої республіки на Карпатській Україні робило основну хибу, коли в нас, проти нас, злучувалось з різними ідеологічно сумнівними та штучно утвореними напрямками, а здорове українське народне ядро відсувало та проголошувало його за протидержавне. Наш народ завзято веде свій тяжкий життєвий бій, не склавши зброї в минулому, не складе її ані тепер, навіть тоді ні, коли внаслідок доносів т. зв. великорусских мадяронів є виставлений прямо нелюдським переслідуванням, шибеницям та вбивствам. З нинішнього бою вийде переможцем знову український народ, тому що тільки він являє собою ту незнищиму моральну силу, яка протягом тисячі літ протистояла всім ворожим атакам і — перемогла.

З’єднані долею і волею українського народу в Карпатській Україні у 1919 році з ЧСР і нав’язуючи якраз у цю пору наші спільні національні інтереси, принципово погоджуємося з Вашим закликом до співпраці, домагаємося, однак, щоб Ви спершу визнали такі наші домагання:

1. Конституційний закон ч. 328 від 22. 11. 1938 року (36. з. і р.) про автономію Підкарпатської Русі буде надалі діючим у повному обсязі, а в майбутньому буде служити як основа державно-правового становища Карпатської України.

2. Правове становище Карпатської України в питаннях господарських і соціальних буде аналогічне зі Словаччиною, головно, поки розходиться про маєток крайовий.

3. Як тільки на визволеній території Карпатської України владу і виконавчу міць візьме в руки призначений представник союзницьких армій, щоб був йому приділений, як дорадник, нами призначений громадянин з місцевого українського населення.

4. Принципове проголошення, що нинішня чехословацька влада на еміграції тепер і в майбутньому зрікається підтримки так званого великорусского напрямку, котрий є ворожий державі та нашим спільним інтересам, і що влада буде спиратися виключно на українське населення.

Рівночасно зазначуємо, що нашим уже були дані потрібні вказівки, щоб дома солідарно працювали зі всіма демократичними угрупуваннями.

Подаючи цей Меморандум, бажаємо собі, щоб нинішній і всі майбутні уряди Чехословаччини, маючи за собою таку багату практику з попередніх років, дійсно і щиро об’єдналися до співпраці з українським народом. В цім дусі нехай нам буде правилом спільний інтерес наших народів та спільне добро держави.

Цей Меморандум подаємо в мовах українській та словацькій.

Українське об’єднання
в Карпатській Україні».

У той час, коли автор споминів мав розмову з представницею підпілля та уповноваженою екзильного уряду Чехословаччини, Карпатська Україна була окупована й поневолена Мадярщиною. Рівно ж не було відоме повоєнне упорядкування Европи.

Навіть у відступі майже 50 років вважаю, що поставлена мною вимога для Карпатської України мала конституційну підставу в законі ч. 328 від листопада 1938 року. Рішенням свого уряду в екзилі Бенеш не міг зневажити наведений конституційний закон, бо він мав свою основу в Сен-Жерменському договорі та конституції держави. Таким чином, наша федеративна республіка не мала жодного відношення до Словаччини, бо та не мала для того міжнародної законної основи. Словаччина разом із Чехією була творцем Чехословаччини та в смислі старої конституції творила її невід’ємну складову частину.