Зі споминів Вікентія Шандора
Розпуск словацького уряду з 9-го на 10-те березня було очевидним знаком трагічної ситуації в державі.
Німеччина вже відкрито включилася до розбиття республіки, офіційно переговорювала з членами словацького уряду в справі проголошення повної незалежності.
У такій напруженій ситуації відбулося в суботу, 11 березня 1939 року, в Репрезентаційному Домі в Празі велике свято з нагоди 125-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка.
Урочистий вечір мав офіційний державний характер. Організатори включили до участі в ньому провідні особи політичного і культурного життя чехів та українців. Це мало бути доказом, що українці мають у Празі своїх прихильників.
Представництво мало ложу, до якої я запросив гостей з Хуста.
Під час перерви я зробив візиту міністрові проф. Капрасові, що заступав Центральний уряд. Міністр Капрас висловив велике признання до програми свята і виконання. Було це дійсно виняткове свято, якщо врахувати участь у нім не тільки наших державних і дипломатичних представників, але й заступників інших держав.
Подаю текст святкової афіші:
ЧЕСЬКА АКАДЕМІЯ НАУК ТА МИСТЕЦТВ, СЛОВ’ЯНСЬКИЙ ІНСТИТУТ, УКРАЇНСЬКИЙ ВІЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ У ПРАЗІ ТА ЧЕСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ СВЯТОЧНИЙ КОМІТЕТ
улаштовують у суботу 11 березня 1939 р. о 7 1/2 год. вечер, в Сметановій салі Репрезентаційного дому голов міста Праги
УРОЧИСТИЙ ВЕЧІР
Святкування 125-річчя від народження ТАРАСА ШЕВЧЕНКА (1814–1939)
на який дозволяють собі Вас запросити.
Святочні промови виголосять: унів. проф. Д-р Ю. Горак, унів. проф. Д-р М. Гисек та унів. проф. Д-р О. Колеса.
Протектори свята:
Почесний голова:
Почесна презідія:
Д-р Ян Капрас, міністр народної освіти
Монср. Д-р А. Волошин, прем’єр влади та міністр нар. освіти
Карпатської України.
Проф. Д-р И. Шуста, президент Чеської академії, бувш. міністр освіти.
Д-р И. Б. Фоерстер, композитор, почесний голова «Чехо-словацько-української взаємности». Проф. Д-р В. Функ, ректор Карлового університету. Проф. Д-р Й. Янко, голова Корол. чеського наукового товариства.
Д-р О. Клапка, голова адміністр. комісії головного міста Праги.
Проф. О. Мішок, ректор Українського університету в Празі. Проф. Д-р М. Мурко, голова Слов’янського інституту. Юлій Ревай, міністр Карпатської України.
Почесний виділ:
Д-р Д. Антонович, голова Українського музею в Празі.
С. Черкасенко, письменник.
Мін. ради. А. Черни, письменник.
Директор Е. Главати, голова куратори Національного музею.
Д-р Ю. Горак, професор Карлового університету.
Д-р І. Горбачевський, проф. Карлового університету.
Д-р М. Гисек, професор Карлового університету.
Ружена Ясеньська, письменниця.
Зденєк Радєлав Кінський.
Д-р О. Колесса, професор Карлового університету.
Д-р Л. Куба, академічний маляр.
Д-р Ян Лобковіц.
Д-р Ян С. Махар, письменник.
Лін. Матула, виділовий начальник мініст. освіти.
І. Р. Медек, письменник.
Проф. Д-р А. Новак, ректор Масарикового унів.
Інж. Я. Нечас, бувш. міністр.
Д-р О. Олесь, письменник.
Ґенерал М. Омелянович-Павленко.
Доц. Д-р Д. Панирек, голова «Чехослов. -української взаємности».
Д-р Фр. Пастернак, проф. Карлового університету в Празі.
Д-р. Й. Пата, професор Карлового університету.
Проф. С. Русова.
Проф. Д-р Т. Сатурнік, господар Слов’янського інст.
Д-р Фр. Воллман, професор Масар. університету.
Чесько-Український святочний комітет (як виконавчий орган): Голова
ред. Фр. Главачек.
Містоголови: Секретарі:
Д-р В. Шапдир, арх. Юрій Вейр, Д-р Фр. Ваіала. Д-р Юр. Гаєвський, Інж. М. Грабина.
В мистецькій частині беруть участь:
Р. Дейль, член Національного театру (деклямація), Е. Галієва (клавір), Д-р Е. Гакен, член Оломоуцької опери. Інж. Г. Статни-кова (деклямація). Український хор, диріґентка Доц. П. Росіне-вич-Щуровська. (Солісти: Н. Дячснкова, Г. Дяченко, А. Дубінен-кона, С. Гокешова, О. Самойлович). Вера-Мора, оперова співачка. Я. Войтек, віртуоз на орган.
Ціна місць: Ложі – 100К, крісла – від 20 до 5К.
Перепродаж листків у п. Труїларжопої (pal?c Koruna, V?clavsk? n?mest?).
Під кінець вечора підійшли до мене чеські друзі д-р Сокол і редактор Главачек, щоб по святі зустрітись з нашими міністрами внизу у винарні Репрезентаційного Дому. Їхню просьбу передав я Клочуракові й Бращайкові. Клочурак її не прийняв, мовляв, «вони перевтомлені». Бращайко мовчав, нічого не сказав. Чехи пізніше прийшли ще раз, а Клочурак і цього разу відхилив запрошення. Моє урядове авто стояло перед Репрезентаційним Домом і я запропонував Клочуракові, що коли не бажають зустрічатися з приятелями-чехами у винарні, то Скала завезе їх до готелю. Вони обидва і пані Пежанська, дружина голови Окружного суду в Ужгороді, посідали в авто, я попрощався з ними і пішов додому.
Ідучи тихим містом, мучила мене думка, що принесуть нам наступних кілька днів.
