Уряд Августина Волошина наполягав на запровадженні в усіх школах, державних та інших установах краю української мови. Відкрито гімназії з українською мовою навчання в Білках, Рахові та Ракошині, понад 50 нових міських і сільських народних шкіл. Обговорювали й відкриття народного університету в Хусті та перенесення туди з Праги Українського вільного університету.
Активну освітянську діяльність здійснювало товариство «Учительська громада», що об’єднувало майже 2 тис. учителів нової ґенерації. Культурне життя в Карпатській Україні активізувалося й завдяки приїзду туди відомих діячів української культури та їхньої співпраці із урядом. У 1938–1939 роках Хуст відвідали знані українські поети та письменники – Олександр Олесь, його син Олег Ольжич, Юрій Горліс-Горський, Улас Самчук. З їхньої ініціативи постало літературно-мистецьке товариство «Говерля».
З Ужгорода до Хуста переїхав державний театр «Нова сцена» (режисер Юрій Шерегій). Уже наприкінці листопада 1938-го він поставив там свою першу виставу – «Запорожець за Дунаєм». Розпочато і створення першої у краї кіностудії – «Terra-film».
В автономному краї виходила ціла низка періодичних друкованих видань. Щоденною газетою No 1 була «Нова свобода», яку редагував Василь Гренджа-Донський. Розпорядження уряду й офіційну інформацію друковано в «Урядовому віснику» та «Бюлетені пресової служби Карпатської України». Водночас з’явилася преса, орієнтована на окремі прошарки населення: для селян – газета «Карпатська Україна», для націоналістичної молоді – «Наступ» із додатком «Народня воля», для літературно-мистецьких кіл – журнал «Говерля» (редактор Олег Ольжич), для театральних – ілюстрований часопис «Нова Сцена» (редактори – брати Шерегії). Релігійний місячник «Благовісник» виходив за редакцією о. Степана Сабола, відомого також під поетичним прізвищем Зореслав.
Уряд Августин Волошина проводив доволі активну політику в церковно-релігійному житті: підтримуючи, насамперед, греко-католицьку церкву, вірними якої була переважна більшість українського населення Закарпаття, він водночас пішов на зближення з керівництвом православної церкви, запобігаючи міжконфесійним конфліктам у краї.
У листопаді 1938-го Святий Престол призначив своїм апостольським візитатором із правом адміністрування частини Мукачівської єпархії на території Карпатської України та Словаччини крижевацького єпископа Діонісія Няраді.
![Державний театр Карпатської України«Нова Сцена». Хуст, 1939 рік.](http://1939.in.ua/wp-content/uploads/2019/04/55563358_1246892055465426_1846772272979771392_n.jpg)
Державний театр Карпатської України«Нова Сцена». Хуст, 1939 рік.
![Священик Степан Сабол (Зореслав) – поет, письменник, теолог – капелан Карпатської Січі в 1938–1939-му.](http://1939.in.ua/wp-content/uploads/2019/04/55600697_1246893378798627_6313806137930022912_n.jpg)
Священик Степан Сабол (Зореслав) – поет, письменник, теолог – капелан Карпатської Січі в 1938–1939-му.
![Січовики біля книгарні «Січ» на вул. Румунській, 1 у Хусті. 1939 рік](http://1939.in.ua/wp-content/uploads/2019/04/56171709_1246891592132139_6465232382545887232_n.jpg)
Січовики біля книгарні «Січ» на вул. Румунській, 1 у Хусті. 1939 рік
![Оператор Петро Лисюк під час зйомок фільму «Трагедія Карпатської України» в Хусті. 1939 рік.](http://1939.in.ua/wp-content/uploads/2019/04/54403627_1246893578798607_3399098626281046016_n.jpg)
Оператор Петро Лисюк під час зйомок фільму «Трагедія Карпатської України» в Хусті. 1939 рік.
Джерело: фб-сторінка УІНП