Михайло Мухин, видатний український науковець і публіцист, залишив потужний слід перебування на Закарпатті в 1930-х рр. минулого століття.
Звичайно, насамперед йдеться про його мобілізуючу, вишкільну й популяризаторську літературно-мистецьку діяльність в середовищі молодих письменників: Зореслава, Ірлявського, Моґіша, Кошана, Лазорика, Боршоша і т. д., і т. д.
Переїзд до Ужгорода у 1935 році позначений також початком тривалої й об’ємної резонансної праці про М. П. Драгоманова і драгоманівщину.
На фото: Сидять (зліва): Валентина Равич-Коритникова, Марина Антонович; Стоять: Михайло Мухин, Олег Ольжич, Євген Маланюк, Микола Чирський, Улас Самчук
Але при всьому цьому пильний погляд М. Мухина був спрямований і на театральні процеси в краї. У його доробку набереться чимало виважених оглядів і рецензій на театральні постановки в Ужгороді, Мукачеві, Хусті різних театрів, режисерів, драматургів…
Цікавим видається епістолярний діалог двох давніх приятелів, доля яких звела й на Закарпатті, ‒ Михайла Мухина й Миколи Чирського, в епіцентрі якого ‒ проблема сучасного театрального мистецтва, а зокрема оперети.
Мухин пише Чирському:
«Вельможний пане Чирський, передвчора відбулася друга вистава (першою була прем’єра) «Місяця…» в Ужгороді. Грали: Аркас, Кирчів, Ручкова, Баратов, Іванова, панна Льоля, Ручко. Настрій в артистів був убійчий. Початок був неймовірно млявий. Не грали, а тягли…
До речі, я хочу написати статтю про сучасний репертуар. Але потребую матеріялів. Прошу Вас дуже прислати мені “взґляд і нечто” про укр. оперетковий репертуар, про модернізацію етц.»
У відповідь Микола Чирський надіслав обширного листа з детальним розглядом проблеми та своїми міркуваннями про театральні справи:
«…На мою думку, не лише “злодневність” має бути ознакою нової оперети… “Злободневний” елемент може легко вміститися в куплєтах… Відома річ, що оперета мусить, як еола, звучати вітрами сучасности, але тема є прецінь вічна… Отже ж, головне полягає у формі, що має в себе прийняти цей новий зміст… чи скорше ‒ нові інтерпретації вічних тем…
…Нічого й казати, що на тлі нашого театрального здичавіння у публіки й по цей бік рампи, справа ця виглядає траґічно. Досить того, що за останнє десятиліття, крім моїх постановок в Ужгороді та Празі, і Балтаровича з Лужанським у Львові, в нас не було жадної новинки з цього обширу…
…Ані наші письменники, ані антрипринери в рівній мірі рішуче нічого не зробили, аби зіштовхнути наш театр зі стоячої води безнадійної провінціяльности, а щодо оперети, то ця справа рівна цілковитому зеро. (Я не беру під увагу совєтської України, так само я не можу брати під увагу грача в ґольф, зв’язаного по руках і ногах…).
…Думки ці печуть мене вогнем. Я не можу спати, коли не траплю на них і з жахом відчуваю своє безсилля бодай щось зробити для цього діла…»
Наші артисти
Карикатура на М. Мухина. Автора встановити складно, підписаний криптонімом ПХ (або ХП)
Джерело: Андрій Ребрик, матеріали з архівної справи М. Мухина у ЦДА ГОУ
