КЛИМПУШ Василь Іванович
Климпуш Василь
Народився 1891 р. у с. Ясіня Рахівського району в родині заможних селян. Ходив до народної школи, де навчали угорською мовою. Разом із братами Дмитром та Іваном служив в австро-угорській армії в період Першої світової війни, воював на різних фронтах. Якийсь час були з братами бокорашами – сплавляли дерево до Великого Бичкова. Як учасник війни, Іван Климпуш дістав дозвіл на відкриття готелю й корчми; потім всі брати придбали лісопильню, млин і 1928 р. створили фірму «Брати Климпуші – лісопилка і млин», ставши співвласниками (1928-1944).
З 1918 р. Василь, як і його молодші брати, став активістом громадсько-політичної діяльності, брав участь в роботі народної ради в період існування Гуцульської республіки, потім був делегатом з’їзду народних рад в Мараморош-Сиґеті 1918 р. і всенародного конгресу 21 січня 1919 р. в Хусті. З 1923 р. брати були членами спортивного товариства «Січ» (а Дмитро згодом – до 1938 р. – його очолював); 1924 р. – вступили до соціал-демократичної партії.
Із самого створення крайового товариства «Просвіта» брати утворили сільську читальню й активно працювали у її діяльності. Вони фінансували чотирьох ясінянських хлопчаків, яких прийняли на навчання до Берегівської української гімназії. Серед них, до слова, був і племінник Миколи Бандусяка, який згодом став відомим юристом.
Василь Климпуш, як і його брати, 1934 р. брав участь у роботі з’їзду української молоді в Мукачеві та Всепросвітянського з’їзду в Ужгороді 1937 р. Вони привітали утворення автономного уряду Підкарпатської Русі – Карпатської України, потім взяли участь в організації народної оборони «Карпатська січ» та утворенні партії «Українське національне об’єднання». Дмитро Климпуш став головним командантом «Карпатської січі», Іван – членом проводу УНО, а Василь 12 лютого 1939 р. був обраний депутатом сойму Карпатської України і став зв’язковим уряду з Гуцульщиною. Узяв участь у засіданні сойму 15 березня 1939 р.
Після окупації Карпатської України угорськими військами брати майже три місяці переховувалися в рідному селі. З амністією арештованих у Вар’юлопоші, вони одержали документи і вирушили до м. П’єщани у Словаччину, де в санаторії працював Юліан Ревай, колишній міністр Карпатської України. Повернувшись до Ясіня, брати продовжили роботу на своїй фірмі.
З визволенням Закарпаття 1944 р. всі брати Климпуші були арештовані службою «Смершу» і відправлені в табір м. Єнакієва Донецької області. Звільнені в січні 1947 р. але в листопаді того ж року знову були арештовані й засуджені особливою нарадою при МДБ СРСР 15 листопада 1947 р. на 8 років позбавлення волі кожен. Побували в карагандинських та іркутських виправно-трудових таборах, звільнені 1955 р.
Дмитро Климпуш помер 1959-го, Іван – 1964-го, а Василь – 1965-го року.
*
Джерело: Довганич Омелян Дмитрович. Карпатська Україна в боротьбі за незалежність: репресії проти її обронців та керівників /Післямова Миколи Вегеша. – Ужгород: Ґражда, 2007. – 140 с.
