ПЕРЕВУЗНИК Іван Іванович
Перевузник Іван
Народився 6 жовтня 1903 року у с. Середньому Ужгородського району у заможній селянській родині. Здобувши початкову освіту у місцевій народній школі, працював відтак на господарстві батьків.
При чехословацькій владі відслужив строкову службу. Після повернення з війська організував у селі читальню крайового культурно-освітнього товариства «Просвіта». Як її голова, передплачував газету «Нова свобода». Син Еміл зберіг окремі номери, надіслані на адресу батька.
Про цю діяльність Івана Перевузника письменник Василь Ґренджа-Донський справедливо писав, що «господар із Середнього є найсвідоміший із господарів Середнянщини. Він майже єдиний (не рахуючи середнянську інтелігенцію) утримував «Просвіту» у Середньому і додавав духу тим, що під час переслідувань хиталися». Звичайно, така людина по праву 12 лютого 1939 року була обрана послом сойму Карпатської України. Але окупація не дала йому змоги взяти участь у засіданні цього органу 15 березня цього ж року в Хусті.
Рятуючись від переслідувань окупаційної влади, він утік до Словаччини й опинився в Братиславі. Коли в Закарпатті хвиля арештів і переслідувань січовиків та учасників Карпатської України трохи вщухла, Іван Перевузник повернувся додому в с. Середнє, але тут же був узятий під поліційний нагляд із регулярною реєстрацією в жандармській станції.
Виконуючи наказ Угорського королівського суду 8-го Кошицького жандармського округу у справі діяльності українських лідерів, керівник середнянської жандармської станції 19 жовтня 1939 року дав таку характеристику Іванові Перевузнику за антиугорську діяльність: «Як колишній український депутат, перебував у постійних зв’язках із українським урядом в Хусті. Він збирав для українського уряду відомості, а потім як кур’єр передавав розпорядження до навколишніх із Середнім сіл… Він просив молодь, щоб виступала зі зброєю в руках проти угорців. Використовував свої депутатські повноваження для того, щоб обходити села, а там закликав населення до української ідеї і просив, щоб допомагали січовикам, бо вони захистять їх від будь-якого ворога».
Але цим його переслідування не скінчилися. Як і багато закарпатців, 1942 р. Іван Перевузник був мобілізований у робочий табір (м. Сомботгель), де перебував два роки. Повернувся додому 1944-го.
Після визволення Закарпаття, за спогадами сина, не раз викликався на допити в управління КДБ. Але якось обійшлося. 1948-го, напередодні колективізації, він переїхав до Ужгорода і влаштувався завідувачем господарства в Закарпатському обласному краєзнавчому музеї. Потім працював завгоспом в Ужгородській середній школі № 5 аж до виходу на пенсію.
Помер 24 серпня 1967 року, похований в Ужгороді.
*
Джерело: Довганич Омелян Дмитрович. Карпатська Україна в боротьбі за незалежність: репресії проти її обронців та керівників /Післямова Миколи Вегеша. – Ужгород: Ґражда, 2007. – 140 с.
