Станинець – Грицакові

Горонда, 12 квітня 1966.
Шановному М. Грицакові
Ужгород

Дуже тішуся, що заміткою «Коштовні скарби» вдалось мені «випровокувати» Вас і заставити написати статтю «Збираймо скарби». Давно лежить мені на серцю ця справа.

Коли в пресі обговорювалась справа тлумачного словника української мови, наводились друковані і непечатані матеріали, з котрих автори черпають. Про нас не було слова. Тоді я написав статтю про лексичні скарби Закарпаття. «Літературна Україна» 4 вересня 1964 року помістила мою статтю. З Інституту мовознавства відгукнулися на мою статтю, але, на жаль, негативно. Твердили, що не мають змоги помістити в словнику цінні скарби мови Закарпаття, які мали б право попасти в скарбницю української літературної мови, бо потрібний матеріал уже зібраний і вже готується до друку. Радили, щоб ми, закарпатці, видали окремо діалектичний словник. Згадали Вас, і радили звернутись у цій справі до вас.

Я сам не знав, як Вас «зачепити». Сама нагода з «пасікою» допомогла.

Посилаю Вам першу «партію» слів. На пробу. Чи є між ними такі, які ще Ви не маєте на картотеці? Прямо не віриться, що між 250000 словами не все зібрано. Та це ж ціла гора народного лексичного скарбу! Хотілося б бачити Ваш труд власними очима. Маю дорогу до Ужгороду. Чи не були б добрі написати, де б міг з Вами стрінутися? Любив би я дістати від Вас інформації в деяких справах, зв’язаних з збиранням дальших матеріалів. Маю багато записаних слів. Таких, які характеризують специфіку нашої закарпатської народної мови.

А ще: я маю одного, добре знайомого Миколу Грицака. Колись я був префектом в учительській семінарії, а він був тоді доктором. А коли я проживав у Вонігові, він був моїм сусідом, вчителюючи в селі Буштино. Чи не Ви будете той самий Микола Грицак? Якщо так, то ми скоро порозуміємося, згадаємо давні часи і відкриємо свояцтво між собою.

Готуючи другу посилку до словника, чекаючи Вашої відповіді і щиро здоровлячи остаюсь з поважанням

Юрій Станинець

Грицак – Станинцеві

19/ІV, 66

Дорогий друже!

Одержав листа із словами, за що дуже щиро дякую. Дуже приємно, що є люди, які люблять наше рідне слово. Народна лексика – це, мабуть, невичерпне джерело, бо ось із надісланих двох десятків слів у мене немає «заголованити», «хлібовати», «пасічник» («пасічівл’а»), решта цінні своїми реченнями і місцем поширення. Одним словом, усе важливе.

Буду дуже радий, якщо зустрінемось в Ужгороді. Дуже прошу заходити. Я той самий вчитель з Буштина. Адреса: м. Ужгород, Ленінградська наб., № 24 (Студентський гуртожиток № 2, кімн. 33 (ІІ поверх)) або в сина: вул. Б. Хмельницького, 38 (у Штефанця Юрія).

З глибоким привітом
Микола Грицак

Джерело: Наталка Ребрик