Цього дня по цілім світі улаштували українці урочисті свята. Однак на Підкарпатті 22 січня не осягло ще відповідної оцінки і популярности. Причиною є неінформованість ширшого загалу українського населення. Причину ту мусимо усунути, бо ж дата 22 січня є і для Підкарпаття – історичною.
Розірвана між ворогами Україна встає у пожежах світової війни з ярма неволі. У широких прошарах українського народу пробуджується національно-державницька ідея. Всюди по українських землях зхрещують новітні запорожці свої козацькі шаблі, дзвенить зброя, іде завзятий бій за Волю України.
22 січня 1918 року – державнотворча думка перемагає серед українського народу всі інші, чужинецького походження, ворожі їй думки – Україна поставила акт суверенности. Світ заключує з Українською Державою договори. Україна ввійшла в коло вільних народів.
Того ж року проголошує свою злуку і одноцілість з Українською Державою – Кубань, Галичина, Буковина, а через конґрес у Хусті і наше Підкарпаття. Це є найліпшим доказом що українська національно-державна ідея охопила собою вже всю українську етноґрафічну територію і опанувала цілий український народ непереможним прямуванням до національно-державної єдности.
Ці події спричиняються до другого великого 22 січня 1919 року, коли устами президента Української Народньої Республики проголошено соборність Української Держави. «Від нині во єдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України, Західньо-Українська Народня Республіка й Українська Народня Республіка. Здійснилися віковічні мрії, якими жили й за які умирали кращі сини України. Від нині є єдина незалежна Українська Народня Республіка».
22 січня 1918 – акт самостійности, а 22 січня 1919 – акт Соборности Української Держави. Оба завершують державно-соборницькі традиції. Оба закріплені тисячами могил українських героїв з-під Дніпра, Дністра, Дону, Кубані, Черемоша й Тиси.
22 січня 1919 Українська Нація святкувала свій повний тріюмф соборности. Від тоді вже ніщо, ні розшматовання українських земель, ні тимчасова втрата державности не зупинили й ніколи вже не зупинить походу української національно-державної ідеї. Кроки Української Національної Революції відбивають в один такт свій боєвий марш на всіх українських землях. Творяться крицеві лави твердих загартованих боєвиків. Понад українськими землями витає воскресний міт української великодержавности. Почався бій, що доведе до повної і остаточної перемоги.
«На кін історії став Український Націоналізм – зроджений крицевою волею, критичним умом і крівавими жертвами найкращих українців!»
Джерело: «Пробоєм». – 1936. – Р. ІІІ. – Ч. 1. – С. 1-2.
