8-го січня 1939
Як можна спокійно святкувати, коли сьогодні голосять новий напад мадярських терористів – цим разом вже під Довгим (біля Ужгорода). Терористи, а також і мадярське військо обстрілювали це село протягом п’ятьох годин. Наслідки: кілька ранених, один тяжко.
Запрошує мене д-р Фігура з д-ром Дудикевичем на нові збори до Вічкового, але жде праця в Хусті. У Воловому сиджу, наче на шпильках.
Повертаюся до Хуста і стрічаю земляка Федора Тацинця; він вже у січовій уніформі старшини. Перед кількома тижнями, під час мого викладу фронтовим воякам на мадярській границі, голоситься до мене, відповідає на промову промовою, дякує в імені всіх вояків. Подобається мені. Він герой, відомий борець, одчайдух ще з процесу Сабова. Світова сенсація була то тоді, як він, учень четвертої кляси учительської семінарії, перед шести-семи роками в Ужгороді стрілив на стовпа мадяронів о. Е. Сабова. Тому україножерові волос з голови не впав (хлопець боронився тим, що вистрілив тільки задля демонстрації), але Тацинця, разом з панею Новаківською, засудив чеський суд на п’ять років тюрми.
Джерело: Василь Гренджа-Донський: Щастя і горе Карпатської України
