Останній раз в цім році зібралися ми до Божого дому. Хочемо подякувати Господу Богу за всі добра, за всі ласки, якими нас обдарував минулого року, хочемо перепросити Його за всі гріхи, якими прогнівали Його і хочемо себе вручити в Його батьківську охорону на будуче.

Коли прощаємося від старого року, оглядаємо минулість. Наш розум хотя-не-хотя згадує марність, смерть.

Мусить прийти нам на думку та правда, що все минає.

Як добре приглянемося рокові, що минув, прощаючись від нього, треба нам зробити рахунок наших учинків.

Що нам лишив старий рік? Нічого? Все минулось?

За нами є праця, якою трудилися в добрім намірі. Минулися і старання, діла, які довели нас до гріха.

Минулися хвороби, страждання, які спіткали нас минулого року.

Але минулися і радості, насолоди, за якими так бігали, яких так прагнули. Минулися всі наші успіхи, але пропали і наші неуспіхи. Словом минулося і добро, і зло.

Але все ж таки, чи все минуло, і нічого не осталося нам з минулого року?

З якою правдою можемо в останній день року твердити, що все минуло, і нічого не осталося нам з нього, так само можемо і те твердити, що нічого не минулося, нічого не пропало.

Бо якщо дії й минули, які минулий рік накинув нам, але остались результати наших діл, овочі нашої праці не пропали. І якщо наші діла були добрі, то остались за нами заслуги добрих діл. Або якщо наші діла були лихі, залишились нам в спадщину гріхи.

Може для земного життя і втратили ціну наші діла, але для вічності нічого не пропаде з наших діл минулорічних. Числяться вони за нами у вигляді добрих учинків або гріхів-провин. Бо сказано: «Якщо хтось тільки склянку води подасть комусь в ім’я моє, сторицею буде нагороджений». І те сказано: «За кожне не потрібно сказане слово раз треба буде відповідати».

Отже, не пропаде ні нагорода, ні добрі діла, але не минулася і кара за гріх. Для вічності все збереглося.

Добрі учинки записані і заховані в книзі життя, в Божому архіві, котра буде відкрита на Страшному Суді перед всіми. І ті добрі діла, і гріхи, що ми за життя зробили, вирішать нашу вічну судьбу позагробного життя.

Тоді виявиться, як ми використали наше дочасне життя земне для життя вічного. Найтайніші наші діла постануть явними. Тоді виявлені будуть найтайніші випадки супружної невірності, занедбання виховання дітей батьками, гріхи, які ніколи не викриті у сповненні обов’язків стану.

Тоді дізнаємося, коли ми відрікалися Господа Бога, надіючися тим зискати вигоди дочасні. Там виявиться, коли ми з щирого серця помагали ближньому, а коли із-за своєї користі. Тоді дізнаємося, коли ми з виду були побожними, а в дійсності то була порожня зовнішність, яку ми використали для зиску наживи.

Тому св. Євангеліст так напоминає нас: «Амінь, амінь, кажу вам, що прийде година, і нині є, коли мертві почують голос Сина Божого і почулі оживуть. І того, хто творив благо, чекає воскресіння життя, а хто творив зло ‒ воскресіння суду».

Отже, наші діла підуть за нами і по смерті нашого тіла. Вони будуть нас або обороняти перед Богом, або осуджувати. І це най буде нам великою пересторогою на Новий рік і вказівкою, як маємо вести наше життя наступного року.

Тому в новім році часто згадуймо ці слова євангеліста і просім Господа Бога о ту ласку, щоби як трапиться нагода на гріх, все нас голос нашої совісти остеріг перед проступком, бо прийде велика розплата за наші діла по нашій смерті перед Судом Божим.

Господь Бог обдарував нас часом і ще маємо нагоду поправити в Новім році наше життя. Ще маємо нагоду оминути наші блуди. Користаймо з нагоди, поки є час на поправу.

Хто знає, може, цей рік буде останній в нашому земному житті. Ніхто не знає ні дня, ні години, коли нас

Бог святий закличе до себе, як каже св. Письмо.

Тому творім добро, поки є час, помагаймо нашим ближнім, зискаймо собі добрі учинки.

Не тільки сьогодні вручаймо все, що робимо на славу Г. Бога, але щодня, поки живемо. «Отож, чи їсте, чи п’єте, чи що робите, усе робіть на славу Божу», – просить нас апостол Павло.

«Чим є тіло без душі, тим є учинки без доброго наміру», ‒ каже один святий.

А св. Августин каже, що коли ми не маємо що жертвувати Богу через нашу убогість, жертвуймо Йому свою добру волю, свій намір, якщо хочемо нашими ділами й Богу подобатися.

Якщо так проведемо життя, що ще перед нами, тоді й багатими в добрих ділах станемо перед Господом Богом на суді.

А це і є ціль нашого християнського життя.

Якщо при новорічному розважанні виявиться, що ми забруднили свою совість гріхом, маємо час ще очиститися сльозами жалю у св. Сповіді, щирою покутою, щоби не боятися то-го великого рахунку, що нас чекає.

Тіло покійника миють перед тим, як віддати його землі. Наскільки важніше, щоб ми свою душу не віддали на суд Господу Богу нечистою, але щоби ми обмили її від гріха в Сповіді, щоби вбрали її добрими ділами в чисту одежу благодаті Духа святого і так рушали на дорогу до вічності, як на те прийде хвилина.

В перший день року є на те час, щоб ми належно оцінили наше життя, щоб подумали, що правдиву ціну тільки ті наші учинки мають, що не пропадуть, не втратять вартість зі смертю для нашої безсмертної душі!

На Новий рік наш Спаситель дістав ім’я Ісус. Це ім’я святе най буде девізом не тільки Нового року, але й цілого нашого життя, бо немає іншого, ціннішого імені для нас, як це святе ім’я!

Тому стараймося не тільки словами, але і нашими ділами якнайчастіше промовляти: «Слава Ісусу Христу!»

А як прийде час, Ісус заплатить нам сторицею за вірність і скаже: «Увійди в радість Господа твого».

Амінь.
Горонда, 29.ХІІ.1966