У 1921 році Симон Петлюра надсилає в Ужгород вітального листа Миколі Садовському такого змісту:
М. К. Садовському
Великого артиста, творця і будівничого українського театру, гарячого патріота і вірного громадянина Держави Україна,
що свою любов, честь і обов’язок та геніальний хист свій віддав рідному народові,
що протягом сорокалітньої праці на полі українського мистецтва витворив школу діячів театру українського і вклав значні цінности до культури національної;
що, полюбивши нарід свій, все життя своє віддав для його розкріпощення;
що своєю невтомною діяльністю дав зразок самопосвяти;
що в особі своїй гармонійно сполучив велику душу артиста та почуття краси з обов’язком громадянина і сина Батьківщини;
що відпочинки многотрудної праці своєї не змарнувавши віддав для збагачення рідної літератури, як ориґінальної, так і перекладної;
що цілим життям своїм і хистом заслужив на незабутню пам’ять нащадків і перейшов на сторінки нашої історії, ‒
від щирого серця вітаю в день ювілею.
Глибоку віру маю, що рідна, звільнена від ворога давнього-історичного земля і люди знову побаче великого артиста і втішиться чарами його великого таланту, а вдячна нація і державна влада її виконає свій обов’язок перед вірним сином і громадянином, якому бажаю сил і здоров’я, так ще потрібних в незакінченій боротьбі нашій за власну державність і вільний розвиток національного генія.
З щирою повагою Петлюра
19/ХІІ-1921 р. Б.
Підпис свідчу: Полковник, Начальник Комісії
Печатка Української Ліквідаційної Комісії в Польщі (абревіатура: УНР, тризуб)
25 грудня 1921 р.
М. ст. Варшава
