Василь Гренджа-Донський

Василь Гренджа-Донський: 2 березня 1939

2 березня 1939

Місяць тому, чи й більше, команда жандармерії і жандармська школа знаходилася у владному будинку. Будинок, одначе, стає затісний, і команда жандармерії – разом зі школою – перейшла у новий, дерев’яний будинок. Забула, одначе, перенести склад зброї, що була змагазинована в партері будинку.

Новий комендант жандармерії, Вака, поволі все перебирав, списував інвентар і відкрив, що має бути десь магазин із зброєю. Відчинили двері – а склад порожній… Бракує щось 70 рушниць, револьверів і десятки скринь набоїв.

Комендант жандармерії, чех, очевидно біжить до чеха – “міністра” генерала Прхали – поскаржитись, що українці викрали йому цілий арсенал.

Хто вкрав кріси з магазину? Очевидно, нікого не підозрівають, тільки “Січ”. Той украв, що найбільше потребує.

[…]

Узнаю тяжке положення уряду, бо про ту крадіж зброї вже знає й Прага… Коли був би комендант жандармерії своя людина, то, поперше, не був би робив жодного крику, бо либонь не пішло до ворожих рук, а по-друге, можна було ту справу затушувати, ніхто був би не знав. Але Вака розтрубів усюди, довідався генерал Прхала, довідались чехи і грозять нашому урядові.

Ох, учимось і дурнями зістанемо ми до смерті! Стократ помститься на нас те, що довіряємо чужинцям. Подивіться тільки: чехи до свого генерального штабу не допускають навіть словака! Там мусить сидіти свій… Французький, німецький, а навіть мадярський офіцер чи урядовець дипломатії не сміє одружитися з чужинкою… А ми такі добродушні, що на українського письменника доноси писав за українську “іреденту”… Пан прем’єр цим разом зробив помилку, посягнув він лівою рукою, коли вибирав цього коменданта жандармерії.

Карпатська Україна у журналі «Пробоєм»

Були часи, що в Карпатській Україні виходило нараз і по шістнадцять самих тільки українських часописів, між тим багато партійних. Тепер держава в наших руках, але не маємо стільки газет. На перший вид здавалося б, що це занепад, але навпаки. Заникли партії і перестали виходити їх органи. Тепер усе концентрується біля одної партії і її щоденника “Нова Свобода”.

Колись газетки мали по кількасот передплатників (єдине “Українське Слово” мало біля тисячки), а наша “Нова Свобода” виходить у звичайний день у 8500 примірниках, а в неділю часом і 16000 замало.

Крім щоденника, для селян випускаємо “Карпатську Україну”; редагує її молодий, талановитий журналіст Таркович. Журналістика розвивається і в новій столиці. Націоналістична молодь видає свій орган “Наступ” (д-р Росоха), літературно-мистецька громада випускає журнал “Говерля” (д-р Кандиба), драматична група державного театру видає ілюстрований місячник “Нова Сцена” (брати Шерегії). Виходить також і релігійний місячник “Благовісник” під редакцією письменника Зореслава. В Рахові виходить тижневик “Нація” (д-р Юськів).

Уряд видає “Урядовий Вістник”, де містяться усі розпорядження влади.

У скорому часі має вийти гумористичний часопис “Прочухан”, для карикатур маємо добрих митців. Пластова молодь видаватиме “Молоде Життя”, а в Севлюші виходитиме “Вістник з рідного краю”, призначений для тих, що живуть поза межами Карпатської України.

Будуємо Карпатську Україну культурно, беремось також і до розбудови господарського життя. Випускаємо газети, журнали, маємо свій державний театр, бібліотеки, культурно-освітні товариства. Цілий ряд письменників, музиків, режисерів напружить свої сили, і скоро здогонимо те, що втратили.

Інженери виготовляють плани, виготовляють прекрасні проекти, як от, наприклад, інж. Коллард виробив план дерев’яних будов в українському стилі… В цілому краї кипить життя муравлиної державотворчої праці. Люди справді засукали рукави, кинулись до праці з оптимізмом, з любов’ю до рідної справи, з витривалістю та захопленням. Добру десятку років отак попрацювати, побачите наслідки!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *